Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"

Розділ 32. Разом, крок за кроком

Влітку, після того як вони повернулися з поїздки, Мар’яна відчула, що між нею та Назаром відбулися значні зміни. Вони вже не просто разом проводили час, не тільки говорили про мрії й життя. Вони почали відчувати один одного більш глибоко, наче між ними з’явився непомітний, але сильний зв'язок.

Одного вечора, коли вони сиділи на лавці в парку після прогулянки, Назар подивився на неї і раптом сказав:

— Я подумав про тебе. І не просто як про свою подругу чи одногрупницю. Я думаю, що ти для мене... набагато більше. Я справді не хочу це приховувати.

Мар’яна відчула, як її серце забилося швидше. Вона довго мовчала, намагаючись зрозуміти, чи готова вона до наступного кроку. Але це було настільки природно, що вона не могла заперечити.

— Я теж відчуваю це, — тихо сказала вона, дивлячись на нього. — Я не знаю, що буде далі, але це важливо для мене.

Вони сиділи тихо, ніби цілу добу, і в тиші між ними не було жодного сумніву.

Наступного дня Мар’яна пішла до коледжу, і все змінилося. Вона більше не відчувала страху перед майбутнім, а у стосунках з Назаром не було місця для сумнівів.

Назар часто навідував її на парах, приносив каву, підтримував у найскладніші моменти. А ввечері вони разом гуляли в парку або сиділи на даху будинку, спостерігаючи за зорями. Їхнє життя стало набагато простішим і яскравішим.

І хоча багато що в їхніх стосунках було новим, Мар’яна знала, що це те, що їй потрібно. Те, чого вона ніколи не шукала, але чого завжди бажала.

— Ніколи не думала, що так буде, — сказала вона одного вечора, коли вони дивилися на захід сонця. — Але я рада, що це сталося.

— Я теж, — відповів Назар, поглядаючи на неї з таким спокоєм і довірою, що Мар’яна відчула, як її серце наповнюється теплом.

І цей момент став ще одним кроком у їхній спільній подорожі. Час і обставини змінили багато, але одне залишалося незмінним — їхні почуття один до одного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍