Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"

Розділ 31. Несподівана поїздка

Літо пройшло швидко. Кілька разів вони виїжджали на вихідні до невеликих містечок, проводили час разом, сміялись, розмовляли про все на світі. Час, коли не було обов’язків, не було випробувань — тільки моменти щастя.

Але ось одного дня Назар знову зателефонував Мар’яні:

— Мар’яно, я знаю, що ми говорили про поїздку... Я знайшов чудове місце. Не хочеш поїхати? Я заберу тебе після обіду, поїдемо на цілий день.

Вона згаяла кілька секунд, думала. Вона давно не вибиралася кудись далеко. Щось змушувало її погодитися.

— Добре, — відповіла вона, і її голос був наповнений радістю.

Поїздка була чудовою. Вони їздили через ліси, слухали музику, розмовляли про все, що на серці, а час, здається, просто перестав існувати.

Коли вони дісталися до місця, Назар вийшов з машини, подивився на небо, потім на Мар’яну.

— Як ти? Сподобалась поїздка?

Вона подивилася на нього, усміхнувшись.

— Це найкраще, що я робила цього літа, — сказала вона, і це була правда.

Вони пройшлися по лісу, зупиняючись біля маленького озера, де вода була такою чистою, що відображення їхніх облич здавалося чарівним.

— Я радий, що ми тут, — сказав Назар, дивлячись на неї.

— Я теж, — відповіла Мар’яна, відчуваючи, як до її серця підкрадається щось нове.

Назар нахилився до неї ближче, поглянув в очі і сказав:

— Мар’яно, я думаю, ми знаходимося в правильному місці. Правильний час. І... я хотів би, щоб ми разом пройшли цей шлях.

І в цей момент, серед природи, серед тиші, вона відчула, що дійсно готова йти поруч із ним, не озираючись назад.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍