Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

Але Джейсон був іншим. Він був вродливим, веселим і зухвалим, тож коли ти ставиш двері наприкінці діалогу, тим самим даючи зрозуміти, що розмову завершено – він вибивав її з ноги із заповзятливим: «а! геть забув тобі розповісти!» За певний час, Патрик усвідомив, що його компанія не дратує, а навпаки, здається доволі приємною і необхідною.

І от зараз, Джейсон собі наминав сандвіч під ранковий випуск новин, Патрик допивав свою каву і зависла між ними та незручна тиша, з якої Патрик ніколи не вмів виходити. Він робив вигляд, що кореспондент доносить до нього надважливу інформацію, хоча буквально не сприймав жодного його слова. Втім за певний час, хлопець помітив погляд на собі.

–Що?– порушив тишу він.

Джейсон зосереджено жував, оглянувши Патрика з ніг до голови.

–Мені здається дивним, що ти маєш декілька однакових картатих сорочок.–оцінивши образ, який із дня в день не змінювався, заключив Джейсон.

–Ну, я не надто люблю зміни. Тож коли доводиться купувати нові речі – беру про запас. Можливо я і дивак.–знизав плечима він.–Байдуже.

– Ти і справді дивак. Але мені це чомусь подобається.

Не встиг Патрик відреагувати на ці слова, як у двері подзвонили.

–О! Це по мене.– закинувши залишок сандвіча до рота, промовив Джейсон. Він зіскочив зі стільчика і побіг до дверей.

–Дякую за сніданок. Ти як завжди мій рятівник.

Як тільки двері за Джейсоном зачинились, Патрик перевірив час на годиннику, що був на його зап’ястку, тоді вимкнув телевізор, допив останні ковтки кави і вирушив на роботу. Вийшовши за двері, він знову потрапив до квартири. Знову ранок, знову дзвінок у двері. Як не дивно це звеселило Патрика, тож він не встигнув добряче замислитись над тим, що відбувається. Він просто поспішив відкрити двері.

– Знаєш, якщо в тебе ще раз заклинить двері, я офіційно отримаю статус твого особистого рятівника.– не вітаючись, промовив Патрик.

–Ти вже на швидкому наборі. Я так тебе і підписав у телефоні.– заходячи всередину, сказав Джейсон.–Але з дверима сьогодні все гаразд, просто вирішив занести другий комплект ключів. Ну, знаєш…про всяк випадок.

–Можеш повісити на гачок.– махнув рукою Патрик.–Поснідаєш?

–О, так. Я навіть приніс дещо до столу.– поставивши невеликий пластиковий контейнер, сповістив він.

–Дякую. А що це?

–Печивко.– відкривши кришку, сказав Джейсон.–Сам приготував.

–Ти печеш печиво?– здивувався Патрик.

–А що там пекти? Береш суміш, береш форму, вмикаєш духовку, дістаєш.

–Мені здається якась талановита господиня, що полюбляє працювати над випічкою забила б тебе скалкою за це. У твоїй інструкції відсутні як мінімум декілька важливих пунктів.

Джейсон реготнув.

–Це просто стисла версія.– знизав плечима він, надкусивши печиво.

Вони поснідали і Патрик зібрався на роботу.

–Шкода, що ми так ні разу і не поснідали до кінця.

–Ну, я ж не винен, що твої двері замикаються за двадцять хвилин до того, як мені час виходити на роботу.

–Та, ні. Це твоя клята робота. От якби не вона…

–То я не мав би грошей жити тут і не ломився б ти до мене щоранку.

–Так…Така реальність мені не підходить.

Наступний ранок. Знову дзвінок у двері. Патрик у піжамі.

Джейсон окинув його поглядом і нахмурився:

–Чекай, а чого ти не збираєшся?

–Взяв вихідний.– знизав плечима Патрик.

–Корпорація зла дала рабу вихідний?–здійняв брову Джейсон.– Щось новеньке.

Патрик похитав головою, всміхаючись і впустив сусіда у квартиру.

–В тебе заклинило двері?

–Ні, мені просто подобається заходити до тебе зранку.– зізнався Джейсон.– А ти просто взяв вихідний, чи в тебе щось сталось?

–Ні. Просто вирішив нормально поснідати.

Джейсон хитро всміхнувся.

–А ти брав раніше вихідні?

–Ні. Тому в мене купа невикористаних вільних днів.

–І ти вирішив взяти один сьогодні?

–Так.

–Схоже, я на тебе погано впливаю, так?

–Може і так.– погодився він.–А може, я просто звик до тебе щоранку з мордякою у моєму холодильнику.

Джейсон розреготався, дістаючи нову банку джему з холодильника. Патрик не надто любив джем, попередня банка стояла в нього десь рік, доки Джейсон не почав до нього прикладатись. Тепер, коли за весь останній місяць він щоденно під’їдав джем, банка спустіла і Патрику довелось купити нову. Сьогодні сусід приніс булочки з ванільним кремом, вони були смачними і доволі тривними, як на ранкову трапезу, тож все скоро Патрик знесилено впав на диван, погладжуючи набитий шлунок. Джейсон всівся поруч і вони вслуховувались у репліки героїв «Індіани Джонса», що саме йшов по телевізору.