Читати книжки он-лайн » Наукова фантастика » Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер

Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

21
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 104
Перейти на сторінку:

Патрик не втомився від роботи, бо вона була для нього способом концентруватись і забувати про все інше. Але цей вихідний був йому потрібен, просто сніданок, ненав’язлива бесіда, фільм на фоні, який ніхто з них насправді не дивився. Просто день, коли не робиш нічого і це тебе, мало не вперше, не напружує. Патрик крадькома подивився на Джейсона, той підігнув ноги під себе і підпер рукою підборіддя, спостерігаючи за героями фільму.

–Ти взагалі десь працюєш?– раптом замислився Патрик, занадто часто Джейсон стирчав у квартирі сусіда і він жодного разу не бачив, щоб той кудись поспішав.

Хлопець зустрівся з ним поглядом, Патрик вирішив проігнорувати довший за звичай зоровий контакт.

–Я – фрілансер. Коли маю проєкт – працюю майже безвилазно, частіше ночами, а коли отримую за нього гроші тиждень чи два бездумно їх витрачаю. Коли гроші закінчуються – берусь за новий.

–О, то ти з тих, хто сміється в лице всім послідовникам правил фінансової грамотності?

–А для чого відкладати кошти? Ти ж не знаєш, що трапиться завтра.

–О, то ти з тих, хто прагне «ловити момент»?

–Так, я «з тих». – закотив очі він.–А може з інших. Чому так важливо ділити людей на групи?

–Але ти переконаний, що думати треба про сьогодні, а не завтра, так?

–А що? Може я піду по молоко і мене зіб’є машина, або розіб’ю собі голову, коли спіткнусь у душі, чи зламаю шию, коли пададатиму зі сходів. Життя непередбачуване, а дурнуватих можливостей померти, як співалось у тій смішній грі, так багато.

–Мене турбує, що ти задумуєшся про різні причини власної смерті.– всміхнувся Патрик. Джейсон відповів на посмішку і знизав плечима:

–Але ж це так і є. Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Тому треба жити кожен день, як останній.

–Ти ж можеш одного дня, не знаю, втратити роботу, не мати змоги взяти проєкт, чи захворіти, на що ти виживатимеш?

–В мене є фінансово грамотний сусід, який мабуть весь матрац забив грішми, тож він мене врятує.

–Він звісно може, але ж не зобов’язаний.– хихотнув Патрик.

–Звісно ні. Я до того, що безвихідних ситуацій не буває. Тож я не забиваю собі цим голову. Коли, тобто якщо, таке станеться, я придумаю, що робити.

–Один з варіантів жити в мене на коврику під дверима?

–Чом би й ні, він доволі м’якенький. Буду готувати тобі їжу за скромну платню. І прибирати теж можу, бачу твою ненависть до миття посуду.– помітивши чашку і тарілку в мийці, сказав Джейсон.

–Агов! – гукнув Патрик.– Я мию посуд щодня. Просто не роблю це одразу.

–Даєш настоятись?

Патрик не стримався і всміхнувся. Джейсон дивився на нього зачудовано.

–Що?

–Ти ж знаєш, що так робити не можна?– зітхнув Джейсон, хитаючи головою.

–Як, «так»?– не зрозумів Патрик.

–Посміхатися так. Це…

–Що «це»? – раптом зацікавився Патрик.

–Нічого.– відмахнувся Джейсон, розвертаючись на дивані.

–Ні. Ти збирався щось сказати. – залізши на диван обома ногами, сказав Патрик.

–Ні. – відповів Джейсон, уникаючи зорового контакту.

–Брешеш.– майже сміявся Патрик.

–Та не важливо.

–Все важливо.

Джейсон зітхнув, поглянувши на екран телевізора.

–Та кажи вже!– підбив його в бік Патрик.

–Ти просто вкрай рідко посміхаєшся, тож щоразу, коли я намагаюсь сказати щось дотепне, сподіваюсь, що ти не втримаєшся і всміхнешся.

Патрик знітився і відвів погляд. Джейсон це помітив.

–О, вибач. Я не мав цього казати.

–Ні. Все гаразд, це просто трохи дивно. Мені цього ще не казали.

–Мабуть, ти зустрічав ідіотів.

–Мабуть, так і є.

Вони всміхнулись одне одному. Джейсон побув у гостях ще кілька годин, а потім повернувся до себе. Наступні кілька тижнів він не заходив. Перші кілька днів Патрик вже почав хвилюватись, що зробив щось не так. Але потім, раз на кілька днів під дверима він знаходив чашку кави із кав’ярні за рогом чи коробку булочок або контейнер з печивом. І на них завжди була маленька записка, як от: «Вибач, робота» або «Я хочу поснідати в тебе, там краще апетит приходить, але багато роботи» чи «Я скучив за твоїм буркотінням».

Сьогодні його на порозі чекало запечатане деко з яблучним пирогом і салатовий стікер, приклеєний на  спітнілій від гарячого тіста плівці.

 «У якій з десяти однакових сорочок ти зараз?»

Патрих всміхнувся, забравши пиріг. Він і справді був дуже смачним, Патрик спакував кілька шматочків собі на роботу. Наступного ранку він саме густо намазав собі хліб арахісовою пастою і облизав ножа. Густа клейка маса обліпила йому вуста і він саме намагався її витерти, коли у двері подзвонили.

Джейсон стояв на порозі щасливо всміхаючись.

1 ... 33 34 35 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"