Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее

Читати книгу - "Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее"

65
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 151
Перейти на сторінку:
це Дюнкерк і Битва за Британію. Англія — це виконання свого обов’язку і приймання своєї долі спокійно й без метушні. Англія — це хлопець у битві за Ютландію, що не відходив від гармат, тоді як палуба горіла в нього під ногами. Англія — це сер Ланселот Озерний, Ричард Левове Серце і Робін Гуд із довгим луком і в зеленому вбранні. Що мають африканери, щоб порівняти з цим? Діркі Уйса, що їхав верхи на коні, аж поки той здох? Піта Ретіфа, якого пошив у дурні Дінґаан? Та ще перших переселенців, які помстилися за свої невдачі, розстрілявши тисячі зулусів, що не мали зброї, і ще й пишалися цими розстрілами?

У Вустері є англіканська церква і священик із сивим волоссям і люлькою; він має ще й другу роботу як наставник скаутів, і дехто з хлопців-англійців у його класі — справжніх англійських хлопців з англійськими прізвищами і будинками в давній, затіненій кронами дерев частині Вустера, — фамільярно називає його Падре. Коли отак розмовляють англійці, він мовчить. Є англійська мова, яку він чудово знає. Є Англія і все, що обстоює Англія, і він, як йому здається, вірний цьому всьому. Але вочевидь потрібно набагато більше, щоб тебе визнали як справжнього англійця: треба пройти випробування, і хлопчик знає, що деяких із них він не витримає.

16

Про щось домовились по телефону, але хлопчик не знає, про що, і тому не може заспокоїтись. Він не любить задоволеної, таємничої усмішки, яка проступає на материному обличчі, усмішки, яка означає, що вона втручається в його справи.

Тягнуться останні дні перед виїздом із Вустера. Крім того, це ще й найкращі дні шкільного року, коли іспити вже минули і немає ніякої роботи, крім допомогти вчителеві заповнити його табель.

Містер Ґоувз зачитує оцінки, а хлопці додають їх, предмет за предметом, потім вираховують відсотки, змагаючись, хто першим підніме руку. Гра полягає в угадуванні, яка оцінка кому належить. Хлопчик звичайно вгадує свої оцінки, коли числова послідовність піднімається до 90 і 100 за арифметику, і насилу втримується на 70 з гаком за історію та географію.

У нього погані успіхи з історії та географії, бо він не любить запам’ятовувати. І то такою мірою, що відкладає готування до іспитів з історії та географії на останню хвилину, аж до вечора, а то й до ранку безпосередньо перед іспитом. Він ненавидить сам вигляд підручника історії з твердою шоколадно-коричневою палітуркою і довгими нудними списками причин подій (причин наполеонівських війн або причин Великого треку). Автори підручника — Тальярд і Шоман. Він уявляє собі Тальярда як тонкого й сухого, а Шомана — як опасистого, лисуватого, в окулярах: Тальярд і Шоман сидять за столом навпроти один одного в кімнаті в місті Парл, пишуть незграбні сторінки й передають їх один одному. Хлопчик не може уявити собі якоїсь іншої причини, чому вони вирішили написати свій підручник англійською мовою, крім прагнення образити Engelse дітей і провчити їх.

Географія не краща: переліки міст, переліки річок, переліки товарів. Коли його просять назвати товари якоїсь країни, він завжди закінчує свій перелік шкурами та шкірою і сподівається, що має слушність. Він не знає різниці між шкурою і шкірою, але її ніхто не знає.

Щодо решти іспитів, він не чекає їх, але, коли надходить час, охоче занурюється в них. Він добре складає іспити: якби не було іспитів, щоб він мав змогу добре складати їх, тоді в ньому майже не було б нічого особливого. Іспити породжують у ньому п’янкий і тремкий стан збудження, під час якого він швидко і впевнено записує відповіді. Власне, він не любить цього стану, але йому надає впевненості думка, що він тут, щоб його вислухали.

Інколи, б’ючи один об один два камінці і вдихаючи викресані іскри, він може відтворити той стан і притаманні йому запах і смак: пороху, заліза, жару, постійного гупання крові в жилах.

Таємниця, прихована за телефонним дзвінком і материною усмішкою, розкрилася на перерві вранці, коли містер Ґоувз попросив хлопчика лишитися. Є одна хибна чутка й про містера Ґоувза, тож його приязності він не довіряє.

Містер Ґоувз хоче, щоб він прийшов на чай до нього додому. Хлопчик мовчки киває головою й запам’ятовує адресу.

Це не те, чого він прагне. Не те що він не любить містера Ґоувза. Якщо він не довіряє йому такою мірою, як довіряв місіс Сандерсон у четвертому класі, то тільки тому, що містер Ґоувз — чоловік, перший учитель-чоловік, якого він мав, і він стережеться того, чим віє від усіх чоловіків: неспокою, ледве приборканої брутальності, натяку на насолоду жорстокості. Він не знає, як йому ставитись до містера Ґоувза і чоловіків узагалі: або не чинити опору і прагнути їхнього схвалення, або зміцнювати бар’єр неподатливості. З жінками легше, вони добріші. Але містер Ґоувз — тут хлопчик не може заперечити — такий справедливий, яким тільки може бути людина. Англійську мову він знає добре і, здається, не має неприязні до англійців і хлопців з африканерських родин, які намагаються бути англійцями. Під час однієї з його численних відсутностей у школі містер Ґоувз розповідав про синтаксичний аналіз додатків до присудка. Хлопчикові довелося сутужно, коли він наздоганяв клас по цій темі. Якщо присудкові додатки, як, певне, й ідіоми, не мають сенсу, тоді й решта хлопців мала б клопіт із ними. Проте інші хлопці, принаймні більшість їх, легко опанували присудкові додатки. Висновок неминучий: містер Ґоувз знає про англійську граматику те, чого не знає він.

Містер Ґоувз хапається за різку не рідше за будь-якого іншого вчителя. Але улюблене покарання, до якого він удається, коли в класі надто довго стоїть галас, таке: він наказує учням покласти пера, згорнути книжки, з’єднати руки на потилиці, заплющити очі й посидіти абсолютно тихо.

Як не брати до уваги кроків містера Ґоувза, що походжає між рядами, в класі панує абсолютна тиша. Від евкаліптів навколо шкільного подвір’я долинає спокійний туркіт голубів. Такої кари хлопчик може зазнавати безкінечно, і то з незворушним серцем: він чує голубів і спокійний віддих навколишніх хлопців.

Вулиця Діза-роуд, де живе містер Ґоувз, теж у Реюньйон-парку, в новому, північному районі міста, який хлопчик ще не дослідив. Але містер Ґоувз не тільки живе в Реюньйон-парку і їде до школи на велосипеді з товстими шинами: він має дружину, просту, смагляву жінку, і — навіть ще дивніше — двох маленьких дітей. Це хлопчик з’ясовує у вітальні будинку номер одинадцять на Діза-роуд,

1 ... 33 34 35 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее"