Читати книгу - "У що повіриш ти?, Сафі Байс"

− У нас вона була завжди, − нарешті говорить він. – Перше, що я чітко зрозумів у цьому житті – це моя любов до маленької пампушки, з якою ми постійно залишалися удвох.

− Так-так, я була кругленькою, − сміється поряд мене Ольга. – А він – тонким, як глист. Жодних янгольських щічок. Чорняве кістляве бісеня. 

Зараз Артема кістлявим не назвеш – навіть під одягом проглядаються розвинуті м’язи. І Ольга вже й близько не пампушка. Її фігура нагадує пісковий годинник: чітка талія, пропорційні до бюсту стегна. 

− Але й таким він дуже-дуже подобався мені, − веде далі Ольга. – З ним завжди було весело, та й зараз не нудно.

− Ми можемо говорити хоч про зірок шоубізу, хоч про засоби для обробки деревини, − вставляє Артем. – У спільній розмові цікаве все. А ще мені просто приємно слухати її голос. Навіть якби вона говорила китайською, я б і тоді млів від самих лише його переливів.

Ольга сміється.

− Навіть сміх у неї милозвучний. 

З цим не посперечаєшся. Голос в Ольги низький, але приємний. І сміється вона завжди життєрадісно. Не треба бути закоханим, аби визнавати очевидні речі.

− Навіть не можу вигадати, що мені в ньому не подобається, − пересміявшись, говорить Ольга. 

− Я щойно теж мучився цим питанням, − Артем підводиться зі своєї лавки й простягає їй руку. – Нам просто добре разом, − говорить він, коли вона стає поряд з ним.

− І думаю, це любов, − Ольга притискається до нього.

Вони справді схожі на ідеальну пару. Готичний красень і русява слов’янська відьма. Ми з Віктором не пасували так одне одному. І близько. Тож годі вже топтатися минулим. Попереду ще стільки неходжених шляхів.

− Я вже трохи змерзла, − кутаюся в своє тонке пальто. 

− Перший день листопада, як не крути, − Артем розтирає руку Ольги. – Пропоную піти в дім. Я забув сказати Петрові, щоб подав на сніданок геловінське печиво. Він напік його багато ще позавчора. Ми до останнього не могли вирішити, влаштовуватимемо велику гулянку, чи відзначатимемо в тісному колі, тому дворецький про всяк випадок наробив його дуже багато.

− Не бійся зіпсувати фігуру, − Ольга кумедно надимає щоки. – На танцях усе спалимо.

− Та я й не…

− Вона любить печиво! – не дає мені доказати Ем Ді.

− Чудово! Тоді досить мерзнути, ходімо в дім, − Артем витягає з кишені телефон і набирає дворецького.