Читати книгу - "Тіні спадщини , Мара Найт"

Картал зробив паузу, а потім, поглянувши на Кору, сказав: —Для початку тобі потрібно потрапити у вимір хаосу та звільнити своїх батьків зі стазису. Але для цього тобі потрібно зробити кілька важливих кроків, і один із них - навчитися відкривати портал до цього виміру.

Він поглянув на Естіліну і тихо додав: —Чи зможеш ти навчити її цього? Відкрити портал у другий вимір - це не проста задача, але для тебе це, думаю, можливо.

Естеліна задумалась, а потім, кивнувши головою, відповіла: —Так, я зможу її навчити. Але це треба почати зараз, адже часу обмаль. Це не так і багато роботи, якщо ми правильно все зробимо.

Картал знову коротко кивнув, здається, задоволений її відповіддю. — Добре, тоді не будемо гаяти часу. Всі ми знаємо, що кожна хвилина важлива.

Естеліна вийшла на двір, і Кора пішла слідом за нею. Вони опинилися на відкритому просторі, де відчувалася вся сила природи навколо. Східне сонце вже заходило, і горизонт наповнювався яскравими кольорами. Вітер нещадно грав з волоссям Кори, але вона була готова. Вона зрозуміла, що це її шлях, і тепер їй потрібно діяти.

Естеліна зосередилася, підняла руку вгору, і перед її пальцями з'явилася слабка, блакитна енергія. Вона повільно рухала руками, як ніби малюючи в повітрі невидиму лінію, і повільно почала говорити:

— Щоб відкрити портал, ти повинна відчути не тільки свою енергію, але й енергію самого виміру. Потрібно з'єднати ці світи, і для цього твоя магія повинна стати містом між ними.

Кора спостерігала за її рухами, намагаючись запам'ятати кожен етап. Вона відчула, як всередині неї починає накопичуватися енергія, її магія, яку вона досі не повністю розуміла, почала реагувати на ці рухи. Кора не відводила очей від Естеліни, намагаючись зрозуміти, як з'єднати свої сили з навколишнім світом.

— Спробуй зараз, Кора, — сказала Естеліна, її голос був спокійний і впевнений. — Сконцентруйся на енергії виміру хаосу, відчуй її. Відкрий портал зсередини.

Кора закрила очі і зосередилася. Вона відчула, як її серце б'ється швидше, і як з кожним вдихом її магія ставала сильнішою. Вона відчула зв'язок з іншими світами, їхні енергії почали переплітатися в її свідомості. Після кількох секунд, Кора розплющила очі і направила руку вперед.

З її пальців вирвалася яскрава магія, що спочатку виглядала як спалах світла, а потім перетворилася в темну, майже чорну енергію, яка почала обертатися і скручуватися в центрі. Тіні стали зливатися, а на місці, де магія сконцентрувалась, з'явилася розривна тріщина, що почала розширюватися.

— Ти майже там, — промовила Естеліна, посміхаючись. — Це правильний шлях, тільки зберігай концентрацію, і портал відкриється.

Кора зібрала всі свої сили, відчуваючи, як її магія і магія хаосу зливаються в одне ціле. І ось, перед нею, відкрився портал — темний і хаотичний, наче сама сутність невідомого світу. Це був шлях до її батьків і до їхнього спасіння.

Кора подивилася на Естіліну і кивнула. — Я готова. Давайте йти.

Естеліна, Картал і Далерон стояли поруч, уважно спостерігаючи за Корою, коли з темного порталу виривалися хвилі енергії, а повітря навколо ставало все важчим і важчим. Відчувалася сила, яка виходила від самого виміру хаосу, і Кора могла відчути, як її власна магія тягнеться до цього простору.

— Кора, тобі потрібно йти одній, — сказав Далерон, його голос був серйозний, але спокійний. — Цей шлях призначений лише тобі. Ви з цим виміром пов'язані. Ти створила цей світ, ти — його основа, його серце.

—Саме так, — підтвердила Естеліна, її голос звучав мудро, як завжди. — Кожен вимір, кожен світ, що ти бачиш, є частиною тебе, Кора. Ти — творець і правителька цього місця. І коли ти перейдеш у вимір хаосу, ти відкриєш те, що приховує цей світ. Це твій шлях. Ти повинна пройти його сама.

Картал підійшов ближче, і його погляд став ще більш серйозним, коли він звернувся до Кори: — Ти не просто правителька цього світу, Кора, ти є самим світом. Кожен вимір існує завдяки тобі.

Кора відчула, як її серце б'ється швидше, але від її слів не було страху. Вона — творець цих світів, і кожен з них — це відображення її сил і внутрішнього стану. Всі ці виміри були створені її магією, її відчуттями, її надіями та страхами. І тепер вона мала пройти через них, аби знайти своїх батьків і звільнити їх з того стану, у якому вони були.

— Я зрозуміла, — тихо промовила Кора. Вона відчувала, як її власні сили починають діяти, і вона готова була йти далі, впевнена у своїй місії. — Я йду сама. Це моя доля.

Естеліна, Картал і Далерон кивнули, даючи їй дозвіл, і з останнім поглядом підтримки вони залишили її перед порталом.

Кора зробила кілька кроків вперед, її магія наростала, а портал перед нею відкривався все більше. Вона відчула, як світ хаосу чекає її, як її доля веде її туди, де чекає відновлення і, можливо, відповідь на всі її питання.

Зібравши всю свою силу, вона ступила у портал. І все навколо почало розчинятися.

Кора відчула, як її тіла охоплює темрява, а все навколо починає розчинятися. Здавалося, що вона потрапила в невідомий простір, де простір і час зникали, і єдине, що залишалося — це її власне серце, яке билося так сильно, що відчувалося, ніби воно заповнювало весь цей простір.

Несподівано темрява зникла, і вона опинилася в новому місці. Навколо неї було небо, але не таке, як вона звикла бачити — воно було чорне, покрите тріщинами, які розповсюджувалися і зміщувалися, наче живі рани, що ніколи не загоюються. Замість землі — безкраї простори скла, що розтягувалися в усі боки. Скло було надзвичайно гострим і дзвінким, а кожен крок Кори змушував його тріщати. Кора ступила на перший уламок, і звук здався їй занадто гучним, занадто гострим. Тріск скла роздавався в її серці, як відлуння її болю.

Вона підняла погляд і побачила, як навколо її тіла піднімаються спалахи енергії, як хаос починає поглинати її. І у цей момент вона зрозуміла: тут вона не просто подорожує. Вона стикається сама з собою. З усіма своїми втраченими частинами, із тими частинами її, що були забуті або відкинуті, з усім тим, чого вона боялася.

В середині цього простору, з уламків скла, з'явилася постать. Це була її тінь. Вона виглядала, наче сама Кора, але її очі були порожніми, її руки простягнуті, як леза, намагаючись перерізати простір, як і сама Кора прагнула перерізати свою долю.

"Ти не можеш забути, не можеш втекти", — пролунав голос, який звучав як відлуння її власного, але в ньому було багато болю. Тінь почала повільно наближатися до неї, а Кора відчула, як уламки скла впиваються в її ноги, як кожен крок забирає у неї частину сили. Але це не зупинило її. Вона підняла голову і зустріла погляд тіні. "Ти повинна пройти через це. Ти створила цей світ, і ти повинна прийняти свою магію."

Кора затиснула зуби і зробила крок вперед. Уламки скла під ногами піднялися у вигляді шпильок і стріл, що прагнули проникнути в її тіло. Кора заплющила очі, відчуваючи, як її магія починає боротися з хаосом цього світу. Вона зібрала усю свою силу і намагалася утримати себе, не дозволяючи страху захопити її. Вона знала, що не може повернутися, що її шлях — це стати тим, ким вона повинна стати, що її сила — це і є її магія.

В цей момент тінь розтанула, і перед нею знову з'явилася безкрая пустка скла. Кора зробила ще один крок, і раптом усе почало вибухати. Уламки скла піднялися в повітря, розсипаючись навколо, як тисячі лез. Кора впала на коліна, відчуваючи, як біль охоплює її тіло, але вона не зупинилася. Вона знала, що повинна витримати це, що її сила має витримати цю шаленість.

"Ти пройдеш, Кора. Ти зможеш. Я вірю в себе."

З цих слів усе змінилося. Скло навколо неї стало м'якшим, і хоча кожен її крок був сповнений болю, вона відчула, як частинки цього світу починають підкорятися їй. І хоч усередині неї все ще був страх, вона не дозволила йому зламати її. Вона встала і продовжила йти вперед, відчуваючи, як її сила розцвітає в цьому хаосі.

Відстань до кінця виміру хаосу ставала все меншою, і Кора знала — тепер вона готова. Вона могла побачити своїх батьків, вона могла звільнити їх. Але для цього їй потрібно було пройти ще одне останнє випробування, яке, можливо, забере останні сили.