Читати книгу - "Тіні спадщини , Мара Найт"

Кора йшла далі, її кроки були важкими, а навколо все більше з'являлося уламків скла, що ріжуть простір. Кожен її рух викликав нову хвилю болю, але вона не зупинялася. В серці хаосу, серед тріщин та скляних уламків, вона відчувала, як світ, що створила, починає ставати все більш нестабільним.

В один момент світ навколо неї почав змінюватися. Скло розсипалося з неба, і з них з’явилися образи, як відлуння її минулого. Спершу це була кімната з її дитинства — та сама, яку вона завжди згадувала з теплою ностальгією. Але тут все було інше. У цьому спотвореному відображенні, її батьки сиділи за столом, виглядаючи холодно, і від їх поглядів відчувалася байдужість.

Їй стало боляче. Це була не реальність, але вона не могла заперечити, що серце стискалося від цієї ілюзії. Образи ставали чіткішими. Здавалось, що вони ображають її, що не люблять її, що вона — тягар для своїх батьків. Чим довше вона дивилася, тим більше вона почала вірити в це. Її серце билося швидше, розриваючись від цієї ілюзії.

І ось, коли вона вже почала забуватися, заглиблюючись у ці спогади, несправжня мати промовила слова, які відразу викликали хвилю болю в її душі: «Ти ніколи не була важлива для нас, Кора. Ти — просто помилка.»

Ці слова, наче лезо, вдарили прямо в серце. Кора відчула, як її сили починають слабшати. Вона вже готова була зламатися, коли раптом щось змусило її призупинитися. В її серці з'явилося відчуття, що ці слова не можуть бути правдою. Вона згадала все, що пережила, і все, що її мати зробила для неї, як вона підтримувала її завжди, навіть в найтемніші моменти.

«Ні, — прошепотіла Кора, — це не так. Це не моя мама.»

Відкривши очі, вона побачила, як перед нею розчиняється ілюзія. Слова матері змінювались, і тепер вона бачила справжні, теплі спогади: як мама обіймала її, коли вона боялася темряви, як вона завжди знаходила сили допомогти в найскладніших ситуаціях. Ілюзія розсипалася, і перед Кори стало порожньо. Вона усвідомила, що це все було лише створене хаосом, щоб зламати її.

Але її тріумф був коротким. Як тільки ілюзія зникла, перед нею з’явилася темна постать. Вона виглядала як примара, змінена в цьому вимірі. Вона з'явилася без попереджень, мовчки, але з жахливою метою. Перш ніж Кора встигла хоч якось відреагувати, постать жбурнула в її бік блискучий кинджал. Він летів так швидко, що Кора не мала часу для маневру. Всі її сили були спрямовані на те, щоб боротися з ілюзіями, і зараз вона була не готова.

Кинджал проник у її груди, його лезо пробило серце, і біль враз пронизав усе її тіло. Кора відчула, як кров виливається з рани, але її свідомість вже почала туманитися. Вона впала на коліна, відчуваючи, як сили покидають її, і світ навколо став розпливатися. Вона не могла дихати — повітря більше не наповнювало її легені. Відчуття було наче час завмер, і все навколо стало надто важким. Її тіло, немов зупинилося, і вона відчула, як життя починає відступати.

Але навіть в цьому моменті, коли вона не могла ворухнутися, коли біль поглинув усе її єство, глибоко в душі Кора зрозуміла, що це ще не кінець. Вона закрила очі, віддаючи останні сили боротьбі, що йшла глибше за фізичне існування, бо вона була готова відстояти своє право на життя навіть в хаосі.