Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Ельго!– крикнула Калерія, побігши вперед.

Зупинившись біля сестри, вона впала на коліна, торкаючись плечей Ельги. Калерія міцно обійняла сестру, прибрала волосся з її обличчя, червоного від сліз. Воно виражало неймовірне горе і вперше вона постала перед знайомими маленькою і беззахисною.

–Що трапилося, Ельго? – запитала Калерія.

–Вони... забрали його... забрали в мене Ельгорта... – вона заплакала, притиснувши обличчя до шиї Айларіана.

Калерія і Пітер злякано переглянулися.

–Але це неможливо.– насупився він.

–Можливо.– відповів чоловічий голос.

Найджел повернувся на голос, за крок від них стояв чоловік і жінка середніх років, вони були схожими, зі злегка сивим волоссям і чіпкими темними очима.

–Нас свого часу розділили так само.– продовжував він.

–Йосип драний! Сьогодні що, день зустрічей? – роздратовано запитав Пітер.

–Вперше за десятки років на цій сухій землі з'явилися дерева. Нас це зацікавило, тож ми пішли на звук ваших голосів.– суворо відповів чоловік.– Якщо вас це турбує, ми підемо. Однак, юначе, я певен, що наша історія може допомогти вашій сестрі та брату. – чоловік зустрівся чіпким поглядом з Ельгою.

–Нехай говорить.– прошепотіла Ельга.

Калерія допомогла сестрі піднятися.

–Мене звати – Хельс, це – Хельґа, моя дружина. – представився чоловік.

Вони всі розмістилися на тій же колоді, де зазвичай снідали, цього разу Найджел сів біля Ельги. Її голова лежала на плечі Калерії, вона дивилася кудись перед собою. Піддавшись незрозумілому пориву, хлопець потягнувся і узяв її за руку. Ельга не здригнулась і не відштовхнула його, і так, тримаючись за руки, вони й просиділи якийсь час. Це вся підтримка, яку він міг надати, але хлопець не міг пояснити дивного бажання бути біля Ельги. Йому хотілось, щоб вона не почувалась так погано. Він перевів погляд на гостей. Хельґа здавалась знервованою і трохи полохливою, але не викликала у хлопця жодних емоцій. А от її чоловік – Хельс, Найджела чомусь лякав. Він не міг пояснити чому чоловік із колючими темними очима так його страшить. Однак щось у ньому хлопця дуже відштовхувало. Пітер запалив багаття, одним помахом руки і чоловік почав свою розповідь.

–Дві сотні років тому ми пройшли ініціацію. Нас так само, як і вас хотіли розлучити. Ми благали їх залишити нас разом і вони пощадили нас. Ціною наших дарів і первістка.

–Що? – здивувалася Ельга. – Боги... Мені дуже шкода.

– Ми встигли тільки дати йому ім'я.– відповіла Хельґа.– Ейдан.

–Хіба справжнє Світло може діяти так низько? – запитав Пітер.

–Світло? Дитя, хіба світла магія здатна вершити долі? – сказала Хельґа з помітним шведським акцентом.

–Звісно, ми говоримо про магів, які вважали себе богами. – відповів Хельс, склавши руки на грудях.

–Що? – запитав Найджел.

–Теж мені питання.– фиркнула Ельга, випрямивши ноги, вона сіла рівно, піднявши голову з плеча сестри. Айларіан притулився до її боку і впустив голову на її коліна. – Звісно, це не Світло і Темрява проводять ініціацію. Я переконана, що це справа рук вищих магів.

–Світло, темрява, армії. – почав Хельс, дивлячись на Пітера. – Це – легенда, дитино. Не більше. Вищі маги розуміють, що поодинці половини слабшають і гинуть, знаючи, що ви могутні й здатні повалити їх усіх, забравши в них дари, вони розділили вас, щоб позбутися.

– Ми зовсім не могутні.– хитала головою Ельга.

– Іншої відповіді немає.– повідомив Хельс.– Я міг впливати на розуми людей і проникати в глибини їхньої свідомості. Хельґа була здатна затьмарити й обілити будь–які наміри людини, наказати, поневолити, вселити надію або знищити її. І він забрав це в нас, залишивши при собі. Тепер він катує нашими силами інших. Ви маєте бути дуже особливими, якщо він має намір вчинити так само і з вами.

–Він? – запитав Найджел.– Він, це...

–Він іменує себе Містифікатором.– відповів Хельс.

–Але навіщо йому наші дари? Навіщо виключати нас? – не розуміла Ельга. – Жага влади? Так банально?

–Для когось влада є сенс самого існування. –знизав плечима Хельс.–Йому потрібно, щоб ви не стали вищими, щоб позбавити вас знання про те, що ваш дар здатний стати могутнім. Вищі не хочуть бачити вас у своїх лавах, вони жадають вами керувати.

–Та на біса нам бути вищими? Ми в цьому не зацікавлені.– зітхнула Ельга.

– Ви – нащадки Абрахама, найвеличнішого мага, який встановив новий порядок. Уся наявна магія стала такою завдяки йому, усі землі, королівства, що існують в Ґотліні. Завдяки йому маги взагалі зрозуміли, хто вони є. Звісно, Вищі усвідомлюють, що ви могутній клан. І це лякає їх. Вони хочуть поневолити джерело, а для цього потрібно знищити сімейну магію, позбавивши палац найсильніших представників.

–Чи означає це, що Пітер буде наступним?– спитала Ельга, стомлено глянувши на брата.

–Якщо вони помітили в ньому силу, яка загрожує їм – звісно. Вони відчувають, що верховний клан здатен розпочати війну, у якій їм не минути лиха. Ви для них загроза.