Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

Амірмумна, він же і Авісак, роду ізмаїлитського князь, привівши полонених грецьких воєвод з дружиною їхньою, числом сорок два, до свого краю, звелів стерегти їх у в'язниці похмурій, веригами обкладених, із затисненими ногами у колодках, голодом же і спрагою морити їх, І були святі у скруті великій, кривджені не так агарянами, як же апостатом, що Вадітзис називався, який багато їх кривдив. Тоді почали агаряни нечестиві, князем своїм навчені, зманювати святих в'язнів на свою агарянську віру, Немалу-бо собі річ замислив нечистий той князь — що полонить і душі тих, чиї тіла полонив. Увійшли-бо деякі до святих у в'язницю і, наче з милосердя, подали малу милостиню, радили їм пожаліти себе самих і звільнитися від такої нужди в'язничної, звільнити ж можуть себе, коли до віри їхньої магометанської пристануть. Але святі навіть слухати не хотіли звабливих слів їхніх, воліли краще у всі дні життя свого найтяжчу нужду і кайдани в'язничні терпіти і найлютішу прийняти смерть, аніж відректися Христа і стати послідовниками скверного Магомета. Не один раз такі звабники до святих приходили, а багато разів, проте анітрошки нічого не досягли, хоч і обіцяли святим від князя свого не лише свободу, але і честь, і дари великі. Одного разу деякі з найзнатніших мужів, увійшовши та милостиню в'язням давши, сіли при них і вдали собі сльози, почали плакати, наче жаліючи настільки довгим ув'язненням пригнічених. І говорили між собою: "Наскільки великого зла причиною є невірування у великого пророка Магомета. Ось цих же бачимо, тяжкими веригами обкладених, чи не найкращі мужі, у царя свого шановані, і в боротьбі хоробрі, і славні у роді своєму? Чи не мали під собою понад сімдесят тисяч воїнства і укріплений Аморію-град? Проте передані в руки нашого протосимвола (так князя свого називали). І хто таку відняв у них міць і силу? Хіба лише те, що відкидають великого Магомета-пророка. Раби його, що в нього вірять, таку принесли перемогу! Але не дивно, що вони не вірять у нього, ще-бо не пізнали його, ніхто їх не навчив. Ті, що не пізнали і у невіданні грішать, легко можуть отримати прощення". Тоді сказали до святих: "Ви, о мужі, про яких бесідуємо і яким співчуваємо, послухайте нас, бо добре вам радимо. Зійдіть з дороги цієї тісної, якою ж велить вам іти Син Марії, ідіть же дорогою, яка є в нинішньому і в майбутньому віці простора, її ж великий пророк нам сповіщає. Що-бо неймовірного вчить пророк наш, коли говорить, що сильний Бог для тих, які скоряються йому, наповнити і тут всілякими насолодами, і там раю спадкоємцями зробити? Чи золота не вистачає богові, чи инших речей достатку він позбавлений? Відступіть від невірства людей невчених, суперечить-бо це здоровому глуздові, щоб подвійними дарами Божими, які тут і там подаються, нехтувати. Чи хочете діячами благ Його бути: не тоді, коли Він подає, приймати, але коли вам самим захочеться? Це ж з великої гордині робите, зневажаючи Його доброту і зрушуючи Його на гнів. Бо й коли ви даєте щось рабам вашим, а вони зневажають добродіяння ваше і відвертаються від вас, хіба не гніваєтеся на них? І якщо так тяжко від них зневажені — чи не накладаєте на них замість благодіяння рани? Якщо смертні люди так роблять, чи не багато більше безсмертний Бог це вам зробить? Прийміть-бо пророка нашого учення і звільнитеся від цих бід, насолодитеся Божими дарами, вам, поки ви живі, поданими і після смерти обіцяними. Бо милосердний є вельми Бог; бачачи, що кожен чоловік, який хоче тяжкий закон Ісусовий ділом виконати, знемагає, послав пророка свого Магомета, аби всілякий тягар у людей забрати і всіляку вирішити незручність, після всіляких насолод цього життя обіцяючи там веселість і навчаючи з одної лише віри, без діл, спасенним бути тим, що його слухають". Такі агарян погані слова слухаючи, премудрі ті мужі поглянули один на одного й тихо засміялися. Тоді слово псалма сказали: "Повідали нам законопорушники глум, але не як закон Твій, Господи, всі ж заповіді Твої правдиві". До агарян же, поглянувши, сказали: "Чи таке пророка вашого учення? І чи справді вірите, що праведно і богоприємно є всілякими бажаннями, і нечистотами, і похотями пристрасної плоті бути переможеними? І той розум, що в нас є, так поневолити насолодами, щоб ані помислити коли якоюсь вуздечкою стриманости зупинитися від нечистих плотських діл? І яка різниця між людиною, що так живе, і нерозумною худобиною? Ні, о мужі, ні, не погодимося такими бути, не відступимо від доброчесного і чистого закону християнського, учнями-бо ми є тих, що взивають до Бога: "Не відступимо від Тебе, але задля Тебе умертвлюємося цілий день, маємо себе за овець на заколення". "Ніщо не відлучить нас від любові Божої, яка є в Христі Ісусі, ні теперішнє, ні майбутнє". Те чуючи, агарянські мужі пішли без нічого.

Коли минув якийсь час, знову подібні до перших у в'язницю до святих прийшли — від князя послані звабники, що називалися гимнософістами. Вони також милостиню давали в'язням і, кожного привітавши, сіли. І почали, питаючи, говорити: "Що неможливе для Бога?" Відповіли святі: "Нічого. Все можливе для Нього. Це-бо і властиве природі Божій". Сказали гимнософісти: "Якщо для Бога все можливе, бачимо-бо, кого всемогутністю своєю обдаровує у цей час: чи греків, чи ізмаїльтян? Кому багатші і славніші краї землі дав: чи вам, чи нам? Чиє воїнство примножує, а чиї полки пожинає, наче сіно? Хіба несправедливий Бог? Коли б не знайшов нас, що дотримуємося Його заповідей, не виказував би нам настільки великого благодіяння. І навпаки, якщо б не знайшов вас, що впали у невір'я до посланого від нього пророка Магомета, не підкорив би вас нам і не подав би в полон". Святі ж відповідали: "Якщо б ви повірили пророчим свідченням, легко мудрування своє брехливим пізнали б. Чи можуть ваші слова так, як наше розуміння, свідчити з Божественного Писання? Ніяк же. Все ж незасвідчене не є правдивим. Відповідайте нам, коли питаємо: якщо б трапилося двом чоловікам через одну ниву сваритися, то один-бо з них, не маючи свідка жодного, галасував би і говорив, розповідаючи, що нива його, — другий же, без сварки і крику представив би свідків багатьох, чесних, довіри достойних, які б вказували, що нива його, а не того. Що думаєте, о сарацини, кому б присудили ниву?" Відповідали ті: "Справді належить нива тому, хто має свідків". Сказали святі: "Правильно судите". Так-бо і ми між Магометом,