Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

– Я чула про це, – Айлін обійняла мене на знак підтримки або ж то було просто від холоду. – Знаєш, твою книгу прочитала на одному диханні. В ній відчувається самісіньке життя. Хочеться бути на її сторінках, а не ось тут.

– Тоді давай це влаштуємо… – посміхнувся, вимальовуючи перед нами невидимі силуети й не припиняючи базікати про що завгодно, аби вона лиш продовжувала сміятися. 

Цей звук неначе повертав у моє життя все втрачене та наповнював його незабутніми емоціями та враженнями. Здавалося б, ладний віддати все за нього. За неї. Не знаю, що значив цей вечір для Айлін, але для мене він був усім.