Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

– Ласкаво просимо, Ван Тернер, – відповів склад. – Будь ласка, встаньте на підсвічений майданчик. - Одна з плиток піднялася над підлогою, і Єва зробила крок на неї. Червоний лазерний промінь просканував її тіло. – Перепрошую, ваш розмір менший, ніж у більшості співробітників, – відзвітував голос. – Але я зможу підібрати вам тимчасову форму. - Зі стіни висунувся тонкий штир, на якому висіла випрасувана уніформа - халат і шапочка. – Замовлення за вашими мірками розміщено. Будь ласка, зверніться до мене через двадцять чотири години, все буде згладжено та підготовлено.

- Дякую, - сказала Єва і, знявши свою яскраву сукню, переодягнулася в халат. волосся, Що Переливається різними квітами, вона зав'язала у вузол на потилиці і заправила під шапочку. Емонаряд дівчинка згорнула і викинула у відро для сміття, а потім виглянула в атріум.

Двері медлабораторії відчинилися, і в атріум впливла медична каталка, що ширяла в повітрі. На ній нерухомо лежав пацієнт, велика дихальна маска затуляла його обличчя. Каталка повільно влетіла в сусідні двері, що відчинилися. Єва вислизнула з комори й зазирнула до палати з пацієнтом.

Важко було розглянути від дверей якісь риси обличчя, але людина, що лежала непритомна, була одягнена в одноразовий лікарняний халат. З-під сірого одягу стирчали бліді ступні, до рук і голови були причеплені якісь медичні прилади. Над каталкою проектувалося кілька екранів, що фіксували життєві показники хворого.

Пролунав низький гудок, і зі стелі спустився робомедик. Його рухи нагадали Єви голограми з павуками, що падають зверху на свої павутиння, щоб з'їсти жертву, що заплуталася. Робот щось сказав каталці, та розвернулася, щоб знову виплисти з приміщення. Єва кинулася до порожнього кабінету з іноземними артефактами, намагаючись сховатися.

Причаївшись за дверима, вона тепер могла краще розглянути каталку, що пливла через атріум у супроводі робомедика. Більшу частину обличчя пацієнта закривав респіратор, але переплутати з чимось іншим це каштаново-синє волосся було неможливо.

Там лежав Хейлі.

Як тільки двері чергового кабінету зачинилися за каталкою та робомедиком, Єва ковзнула в атріум і підкралася до прозорих дверей. Вона зазирнула всередину і побачила, як робот підштовхнув носилки з пілотом до іншої порожньої каталки в дальньому кінці цієї великої лабораторії. У центрі кабінету височіло медичне крісло спинкою до дверей. Робомедик відвернувся від Хейлі і підійшов до крісла. Єва здогадалася, що там був інший пацієнт – їй просто не було видно, хто.

"Ван Тернер?"

Все, що вдавалося розглянути з її позиції, - це набір проводів електродів, приєднаних до крісла та пацієнта, швидше за все для зняття показань. Робот відключив кілька електродів звідкись у районі голови та опустив їх у склянку з рідиною. Пунсова кров скла з них і розчинилася в рідині, надавши їй рожевий відтінок.

Робомедик перев'язав голову пацієнтові, потім узяв омніпод і заговорив до нього. Через двері слів було не розібрати, але за інтонаціями це скидалося на короткі різкі команди. Єви так не вистачало свого омніпода, щоб підслухати! Вона здригнулася від несподіванки, коли пацієнт у кріслі раптом засмикався в шалених конвульсіях. Погляд Єви швидко пройшовся по всьому атріуму - вона очікувала, що на шум збігуться інші роботи. Цього, однак, не сталося, і вона знову зазирнула до кабінету крізь прозорі двері. Робомедик швидко зробив укол пацієнтові, що б'ється в судомах, і напад припинився.

Дівчинка не втрималася від зойку: з підлокітника безвольно впала така знайома рука - товсті блідо-сині пальці, обплутані мережею проводів і проведених під шкіру електродів, хаотично здригалися і стискалися в спазмах.

– Рови! - Закричала Єва, і двері в кабінет з шипінням відчинилися.

Розділ 18. Піддослідні.

– Вам допомогти? – Робомедик поспішив до дверей. – Ваш пристрій розпізнавання не відповідає, слід ввести код авторизації для входу всередину.

Єва застигла, не знаючи, що робити. «Кадм точно мене впіймає, – подумала вона. – Спіймає та втикає моє тіло та мозок проводами».

– Будь ласка, надайте ідентифікатор протягом десяти секунд. В іншому випадку ми викличемо охорону, – сказав робомедик і почав відлік: – Десять… дев'ять… вісім…

– Код авторизації? - Мозок у Єви кипів.

– Сім… шість… п'ять… чотири…

Саме формулювання якимось чином наштовхнуло його на спогад, як Притулок не пускав його всередину без такого коду.

– Три… два…

- К-П-нуль-один. Пароль: всезнаючий, – випалила Єва.

Робомедик відійшов від дверей і повернувся до пацієнтів. Єва з трепетом пройшла за ним, і двері лабораторії зачинилися за її спиною.

– Ви за звітом? - Запитав робомедик.

Єва впевнено кивнула:

– Так-так. Для Кадму. Для отця Прайда.

– Чудово. Ми визначили, що фізіологія цього виду прибульців дуже схожа з фізіологією інших організмів, що живуть на землі, незважаючи на інше розташування внутрішніх органів, - почав робомедик. – Вважаємо, маніпуляції з мозком цілком реалізовані, проте не впевнені, що якась із найближчих за часом розробок Технології матиме всеосяжний ефект на різноманіття істот, що мешкають у передбачуваному місці висадки.

Єва глянула на сируліанця. Тепер, побачивши його обличчя поблизу, вона зрозуміла, що пацієнт непритомний зовсім не Ровендер, а інший представник його клану. Вона нечутно і з полегшенням зітхнула.

– А цей? - Єва махнула рукою у бік Хейлі.

– Батько Прайд після консультації з першим радником погодився на проведення таких самих експериментів над цим дефектним екземпляром – у своїй особистій медлабораторії сьогодні ввечері, у погоджений час. Будь ласка, передайте батькові Прайду, що ми готуємо піддослідного, - сказав робомедик, потім зняв з Хейлі шапочку і взяв лазерний триммер.

«Контроль свідомості? У інопланетян та людей?» Холодок пробіг хребтом Єви. Хейлі заслужив, щоб у його мозок понавтикали проводів, – не було чого залишати тут Єву, не розповівши всієї правди. «І все ж таки ніхто не повинен страждати від жорстоких експериментів Кадма. Ах, якби тільки тут був Рові, він допоміг би вигадати план дій!»