Читати книгу - "Тіні спадщини , Мара Найт"

Розділ 13

Кора відчула, як її душа почала відступати, коли біль і темрява огортали її. Вона була готова перейти у поле забуття, в той світ, де все стирається і зникає. Та в останній миті, коли її свідомість почала танути, щось невидиме, але потужне, затримало її. Відчула внутрішній спалах — той самий, який вона завжди відчувала, коли її магія виходила з під контролю. Це була її воля, її сила, що все ще залишалася всередині, не зважаючи на всі ілюзії, біль і хаос.

Її душа на мить розгорілася від світла, і тоді Кора зрозуміла — це не кінець. Вона була сильнішою за все, що намагалося її зламати, і навіть хаос не міг забрати її волю.

Відчула, як темрява відступає, як її тіло набирає сил. Вона зробила перший вдих, повітря почало заповнювати її легені. Її очі відкрилися, і все навколо знову набуло реальних обрисів. Але цього разу вона вже не була сама. Вона була сильнішою, бо це була її битва, і вона мала відстояти себе, свої спогади і своє право на існування.

Раптом перед нею знову виникла постать, темна і зловісна, але вона вже не лякала. Кора відчула, як її магія, що піднялася з глибин її душі, знову спалахнула. Вона підняла руку, і навколо її пальців зазвучала музика, складена з тиші і сили. З кожним рухом її пальців магія розросталася, сплітаючись у могутні нитки, що обвивали і темну постать, немов лабіринт, з якого неможливо вибратися.

Ілюзія знову спробувала вплинути на Кору, але вона була готова. Ніщо не могло більше її зламати.

Кора відчула, як її душа остаточно покидає поле забуття, немов виходячи з найглибшої безодні, де не існувало ні часу, ні простору. Кожен вдих був важким, але в той же час сповненим нової сили. Вона зробила крок вперед, і все навколо змінилося.

Її тіло перестало бути таким, як раніше. Вона відчула, як змінилась її форма, наче сама суть її існування була трансформована. Очі, які раніше були темно-карими, стали абсолютно білими. Вони здавались мертвими, але в них все ще горіла вогняна сила, яка належала тільки їй. Очі не мали зіниць, лише ці безкраї білосніжні поверхні, які передавали всі емоції і розуміння в одну мить.

Її шкіра змінилась — тепер вона була темною, майже синьою, з тонкими срібними візерунками, що розташовувались по всьому її тілу, неначе світло відбивалося від них, створюючи ілюзію руху навіть у найтемніший момент. Кора відчула, як сила магії і хаосу пульсує в її венах, тепер це не просто її сила, а частина самого виміру, з яким вона злилася. Вона була його втіленням.

Чорні крила, величезні й потужні, виросли з її спини, тягнучись вгору, покриваючи її темрявою, немов ніч, що охоплює світ. Пір’я було тверде і блискуче, переливалося різними відтінками чорного, злегка білуватими краями, що нагадували відблиски місяця. Вони не були схожі на будь-які звичайні крила — це були крила не лише для польоту, а для боротьби. Кора відчула, як вони дають їй силу і зв'язок із темними частинами цього виміру.

Її руки стали тонкими і стійкими, але з кожним рухом на них з'являлись іскорки магії, що ніби відображали її внутрішній стан. Вона відчула, як її магія змінилась — вона стала глибшою, темнішою, але більш сфокусованою.

Її сила тепер була ще більш могутньою, але разом з нею вона відчувала, як важко було не втратити контроль. Вона була частиною цього виміру, і частина її тепер була темною, хаотичною, злимось, що постійно намагалася витіснити її світло.

Кора розправила крила, і тепер, стоячи серед уламків скла, вона виглядала як створіння, що не має рівних. Щось в її вигляді справляло враження, що вона не просто пережила цей вимір, а стала частиною його, і хаос тепер був її домом.

Вона відчула свою нову ідентичність. Це вже не була та Кора, яка колись боялася темряви, це була нова Кора, що принесе хаос, але і відновить баланс, зрозумівши, що тільки через цей хаос можна побудувати новий світ.

Кора стояла серед уламків скла, її чорні крила, розправлені, наче щити, що огороджують від всього світу, розкидали в повітрі темну пилюку. Вона відчула, як магія струменіє по її тілу, як сила хаосу і темряви переплітаються з її власним єством. В її новому стані, в цьому темному вигляді, вона була готова до боротьби, готова знищити все, що стоїть на її шляху.

І ось, перед нею з’явилась загадкова постать. Вона була неясною, химерною, її обриси мали нечіткі контури, але в очах було щось, що викликало в Кори відчуття небезпеки. Це не була звичайна постать — це був той, хто прийшов, щоб зупинити її, хто тримав в собі силу, що могла зламати її новий світ.

Загадкова фігура стояла мовчки, і хоча її контури виглядали розмитими, Кора відчула, що її присутність поглинає все навколо. Це був не просто ворог — це був виклик, з яким їй доведеться зіштовхнутись, щоб остаточно заявити про свою нову силу.

Але вона вже не була тією Кори, що сумнівалась і вагається. Вона була темним створінням, яке саме по собі стало злом, і це зло мало повернути світ до нових правил. Вона зібрала всю свою силу в одну точку, сконцентрувавши магічну енергію в своїй долоні, яка почала випромінювати зловісний світло, що пульсувало, як серце її власної темряви.

З передчуттям, що цей момент визначить її долю, Кора підняла руку, і вмить потік магії вибухнув з неї. Це була не просто магія, це було вибухове розривання самого простору — потужний удар темної енергії, що знищувала все на своєму шляху. Потік магії швидко охопив загадкову постать.

Він спробував опиратися, але сила, яку Кора вивільнила, була незрівнянно більшою. Вся постать почала розчинятися в повітрі. Перед Корою залишався лише спалах темряви, який миттєво згас, не залишивши нічого.

І лише порожнеча, що залишалася після її магії, підтвердила, що постать була знищена. Кора відчула, як її серце, тепер вже наповнене не тільки темрявою, але і невимовною силою, б’ється швидше. Вона перемогла, але відчуття тріумфу не було повним. Це була тільки перша битва, перша перемога в новому світі, який вона створювала.

Перед нею стояв новий шлях, і вона була готова йти ним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍