Читати книгу - "Тінь корони, RIV"

       Із самісінького ранку вони йшли мовчки. Протягом декількох годин, їхні кроки змінювали землю під ногами, відлунюючи від вітру і гірких спогадів про все, що сталось. Але саме тоді, коли вони наближалися до північних кордонів, шлях здався йому важким і повним темряви. Після густого лісу, широкий степ навколо був глухий, як ніби природа сама намагалася заховати сліди. Ігвард йшов попереду, а всі інші зберігали мовчання, навіть Мартін, який зазвичай не міг триматися без коментарів. І раптом перед ними відкрився слід. Тіла, що залишилися після короткого бою, усе ще лежали тут, розкидані і зневажені ворогами. Всі були бездушними, мов холодні скелети, покинуті на землі. І тут Ігвард помітив його — той шматок тканини, що блищав серед пилу і бруду. Його серце здригнулося.  На землю виблискувало вражаюче спотворене тіло, на якому все ще були шматки одягу, які він впізнав. Це була мантія, яку носив Томас. Ігвард зробив крок вперед, його ноги стали важкими, і серце в грудях забилося так швидко, що він відчув, як стукіт ледь не виводить його з рівноваги. Він наблизився, але кожен його рух був мов у кошмарі. Кров і пил на шкірі Томаса говорили про страшну долю, яка спіткала його. Він впізнав братів меч, але те, що залишалося від його тіла, не могло бути іншим — він був мертвий. «Ні!» — голос Ігварда прорізав тишу, але вже не мав сили повернути те, що сталося. Він упав на коліна, не зважаючи на тяжкість болю, що розривав його серце. «Томас...» — лише це він зміг прошепотіти, і навіть його голос здригався від гіркоти. Відчуття тяжкої втрати охопило його всього. Він знав, що його вели далі, але Томас спробував втекти… Не вийшло. Це було очікувано при втечі, але не так, не таким чином. Не з ним. Не з його братом. Томас, з яким він разом виріс, з яким поділяв мрії і страхи, тепер став лише плямою. Залишився лише холодний погляд мертвого тіла, що не могло більше нічого сказати. Ігвард відчував, як увесь світ навколо нього розсипається. Тиша заповнила його серце, як порожнеча, що залишилася після його загибелі. І все, що він міг зробити, — це залишити на ньому останній погляд, не знаючи, що робити.