Читати книгу - "«Штурмфогель» без свастики"

й зареготали.

— Ех, старі цапи! — Піхт крутонув кермо ліворуч, до лісу, де за арковим мостом височів червоно-цегляний будинок, повитий плющем, з вивіскою: «Добрий затишок».

Вайдеман замовив пива.

— Здається, ти відмовляєш мене літати на «Штурмфогелі»? — запитав він, коли бармен одійшов від столика.

— Ні, — прямо відповів Піхт. — Ти будеш літати на «Штурмфогелі». Але я боюся тебе втратити. Поки нема добрих двигунів, ця машина справді брикатиме, і невідомо, в яку мить зламає тобі шию.

— Зандлер запропонував мені перейти на іншу машину.

— Відмовся.

— Добре, але тоді мені доведеться летіти знову.

— На яке число призначено випробування?

— На одинадцяте серпня. В Рехліні.

Піхт довго тарабанив по столу пальцями.

— І все-таки у польоті одинадцятого серпня я брати участі не буду, — раптом рішуче мовив Вайдеман. — Скажімо, захворію. Чи в мене підніметься тиск. Га?

— Хто може замінити тебе? Вендель? — запитав Піхт.

— Ні, Фріц у цей час буде випробувати іншу модель «Штурмфогеля» на основному аеродромі в Аугсбургу.

— А-а, тоді полетить Франке. Ти бачив, він учора приїхав від Мессершмітта?

— Напевне, він. Принаймні його поставлять запасним.

3

В Еріха Хайдте вже давно зажила нога, але на людях він ходив, за порадою Перро, важко спираючись на палицю. Що глибше заводив його ліс, то швидше він ішов. У тому місці, де автострада описувала дугу, неподалік од пивної «Добрий затишок», на узліссі ріс старий дуб… Якщо старанно обстежити попелясто-сіру потріскану кору, то досвідчене око помітило б малесеньку головку іржавого цвяха. Досить потягнути її нігтем, і шматок кори відділиться од стовбура, відкривши дупло.

Ліс посвітлів. Скоро узлісся. Еріх оглянувся й пішов повільніше. По автостраді з шумом пролітали машини, але тут було тихо. Важкий, нагрітий сонцем ліс, очищений від листя й пригладжений, німував. Еріх засунув руку в дупло й вийняв маленьку пластмасову коробочку, обклеєну червоною стрічкою. Між кінцями стрічки лишався зазор. Еріх приклав сірника. Приміряв. Зазор сховався. Значить, ніхто сторонній коробки не брав. Він натягнув гумові рукавички, якими користувався, проявляючи знімки, й зняв кришку. Записка була гранично коротка. «Повідомте Перро для Центру: випробування 11.08. Для мене не пізніше десятого дістаньте теплову міну[16] або з годинниковим механізмом. Залиште тут же. Март».

«Доведеться їхати до Перро», — подумав Еріх.

З того часу, як Еріх прибув до Лехфельда, він зустрічався з Перро двічі. Першого разу передав плівку із сфотографованими бойовими літаками люфтвафе. Другого — великого зашифрованого листа й мікроплівку «Штурмфогеля» від самого Марта.

«Все-таки цікаво було б зустріти Марта. Хто він такий? Який має вигляд?» — подумав Еріх. І жагуча цікавість, поєднана з повагою й гордістю за однодумця по боротьбі, сповнила його.

4

О п'ятій годині ранку 11 серпня 1942 року інженери й техніки почали готувати до польоту нову модель «Штурмфогеля».

Цього разу «Штурмфогель» випробувався в Рехліні — на імперському аеродромі. Мессершміттові кортіло показати літак вищим чинам люфтвафе, щоб заручитися підтримкою й одержати кредит на ведення далі робіт над своїм реактивним чудом.

Генерали люфтвафе й Мессершмітт пройшли на трибуну. Керував польотом Зандлер.

О шостій повинні були приїхати Вайдеман та його дублер Франке. Але пілоти десь затрималися. Зандлер подзвонив до санітарної частини.

— Так, у нас, — відповів лікар. — У Вайдемана підвищений тиск…

— Мабуть, хлопець хвилюється, і, природно, в нього підвищився тиск, — промовив Зандлер якомога спокійніше: він хотів, щоб сьогодні випробував «Штурмфогель» Вайдеман, а не другий пілот, Франке.

Проте лікар затявся:

— Зараз ми проведемо додаткове обстеження, але Вайдемана я все одно не допущу до роботи.

— Тоді ми ризикуємо зірвати випробування в присутності таких високих спостерігачів.

— Чому ж? Пілот Франке здоровий і скоро буде у вас. Ви ж чудово знаєте порядки, затверджені рейхсмаршалом.

Зандлер кинув трубку. Техніки вивели літак з ангара на злітну смугу й стали заправляти баки пальним. Зандлер увімкнув радіо.

— Франке до мене!

За хвилину льотчик-випробувач Франке з'явився в диспетчерській.

— Що з Вайдеманом? Серйозно?

— Просто трохи підвищився тиск.

— Він бурхливо провів ніч?

— Ні. Відпочивав.

— Тоді полетите ви, Франке. Інструкцію й план випробувань засвоїли? Вам треба швидше дістатися на висоту… Від удачі сьогоднішнього випробування залежить уся наша робота.

— Розумію.

— А ця машина поки що єдина, придатна до польоту! — чомусь розізлився Зандлер. — Ідіть одягатися!

Франке, збентежений суворим тоном професора, вийшов.

О восьмій ранку Зандлерові доповіли, що літак і льотчик до випробувань готові.

Червоне світло маяка в кінці злітної смуги змінилося зеленим.

До Зандлера долинув м'який, вібруючий звук — запрацював компресор. За хвилину пролунав гучний вихлоп. Із турбін вирвалися хмара білого диму й струмені синьо-червоного полум'я.

— Створюю тиск, — передав Франке.

Інженери й техніки кинулись до автомашин, щоб супроводжувати літак під час розбігу й стежити за роботою турбін.

Винищувач з гуркотом пішов уперед. Ось машини відстали — літак помітно збільшив швидкість.

— Франке, дайте повну тягу! — закричав Зандлер у мікрофон.

— Тяга, повністю, — передав Франке.

— Як злетите, відразу прибирайте шасі!

«Штурмфогель» важко повис над землею, мляво хитнув крилами. І раптом сильний білий спалах різонув очі Зандлерові. За кілька секунд долетів гуркіт вибуху — шибки в диспетчерській із брязкотом розсипалися по підлозі.

Завили сирени. Пожежні машини рвонули до місця катастрофи. «Штурмфогель» горів, окутавшись чорно-жовтим полум'ям.

— Франке! Франке! — тряс мікрофон Зандлер, не усвідомлюючи, що льотчик уже загинув.

Коли він це збагнув, то тицьнувся в пульт керування й судорожно стиснув скроні.

В гурті генералів, які мовчки розходились до своїх машин, похмуро йшов Мессершмітт. Головний конструктор розумів, що тепер ані підтримки, ані тим паче кредитів він не дістане.

5

Коссовські одержав повідомлення про рехлінську катастрофу того ж дня ввечері. Він узяв із сейфа теку з матеріалами про випробування Ме-262. В першому зошиті було записано всі аварії та катастрофи, що сталися відтоді, як Мессершмітт почав займатися реактивною авіацією.

Двигуни не розвивали тяги. Аварія. Випробувач Вайдеман… «Штурмфогель» з додатковим поршневим мотором злетів. Прогоріло сопло лівої турбіни. Випробувач Вайдеман…

На висоті 40 метрів обрізало правий двигун. Випробувач Вайдеман… Вибух мотора «брамо» на випробному стенді. Причину не з'ясовано… «Штурмфогель» з триколісним шасі не розвинув злітної швидкості. В кінці смуги Вайдеман загальмував…

І ось 11 серпня вибухнув літак. Випробувач Франке загинув. У Вайдемана був підвищений тиск. Про день випробувань знали Зандлер, Вайдеман, Франке, Гехорсман та інший обслуговуючий персонал.

«А таємниче зникнення потужного передавача з транспортного Ю-52?» — подумав Коссовські.

У вечірні години його мозок працював із завидною чіткістю. Вайдеман, Вайдеман… У ту мить, коли сталась катастрофа, в нього раптом підвищився кров'яний тиск… надто прозоро. Втім, ні. Якщо так насторожує