Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 32

Спадкоємець залишився задоволений відповіддю, але його здивував спокій дівчини. Її запросили в перший же день на прийом до самого імператора, а дівчина не виявила ні радості, ні хвилювання.

Вона була така спокійна, ніби подібні справи були для неї чимось звичайним.

Це трохи розчарувало спадкоємця, але він швидко впорався зі своїми негативними емоціями.

- Особливо не старайтеся! Ви й так прекрасні! - мовив наостанок і велично покинув зал. За ним потяглася зграйка придворних.

Він навіть уявити собі не міг, що дівчина, що стояла перед ним, уже була імператрицею колись і їй порядком набридли всілякі бали і прийоми.

«Цього мені ще не вистачало!» - з досадою подумала Ліннея, дивлячись йому вслід.

Їй, звичайно ж, потрібний буде союзник у боротьбі з третім принцом, але спадкоємець на цю роль зовсім не підходив.

По-перше, він уже був одружений, і мати з ним справу можна, лише увійшовши до нього в гарем наложницею, по-друге, він був надто самозакоханим і зарозумілим, що з дитинства звикли до того, що трон по праву перейде до нього. Тому особливих зусиль ніколи не докладав ні для того, щоби сподобається чиновникам, ні для того, щоб переманити на свій бік високопосадовців. Не дбав він і про армію, вірячи, що все і так йому належить. Цю віру досить підігрівали сотні підлабузників, у тому числі люди третього принца, вміло впроваджені до лав наслідного.

Він був поганим суперником Крегасту. Той його переміг майже безкровно.

Третій принц хмурився, стежачи за їхньою розмовою. Він був певен, що дочка генерала вже в кишені: цією провінційною дівчиною навряд чи хтось може зацікавитися. Але як він помилявся. Вже в дорозі мав би зрозуміти, що вона зовсім не простушка. Нехай і поїхала за ним, але жодного разу так і не виявила своєї прихильності. Значить, вона добре вміє ховати свої почуття.

Ця якість заслуговувала на повагу. Але все ж таки не настільки, щоб третій принц всерйоз зацікавився нею. Його Високість все ще вважав пані Белтрам хорошим інструментом із завоювання відданості генерала Белтрам та його армії, але не більше.

- Тоді побачимось на прийомі! - сказав він дівчині, теж збираючись йти. – Батькові буде приємно побачити дочку уславленого генерала.

Здається, він спробував сказати комплімент, але Ліннея вмить відчула фальш у голосі: надто добре вона знала ці інтонації.

- Буду рада знову зустрітися! - видавила вона з себе з чарівною усмішкою на вустах, яку з такими труднощами зобразила.

Гордор Крегаст, задоволений, як йому здавалося, зробленим ним ефектом, вирушив до виходу.

За ним пішли його люди. У танцювальному залі залишилися лише дівчата і наставниця, які ще деякий час приголомшено дивилися вслід принцам, що пішли, теж задаючись питанням: «Навіщо вони приходили?»

Сьогоднішні заняття було закінчено. Розуміючи, що нічого більше не станеться, дівчата почали розходитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍