Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 33

Ліннея теж вирушила до себе у найвіддаленіший будинок. Варто було їй увійти у внутрішній дворик, як до неї назустріч з'явився, немов з нізвідки, той перший з найнятих нею шпигунів.

- Пані! - вклонився він.

- Слідуй за мною! - промовила дівчина і швидким кроком пройшла повз нього в будинок, ховаючись від сторонніх очей.

- Як тебе звати? - запитала, варто було йому зайти слідом.

- Пенья Беплер, - швидко відповів хлопець, чемно залишаючись біля дверей.

- Проходь, сідай! - наказала йому Ліннея, сама сідаючи за невеликий чайний столик, і додала для служниці: - Приготуй нам чаю!

Улла з побоюванням глянула на новоприбулого, але слухняно вирушила виконувати наказ. Зрештою, її господиня не випещена леді, а воїн. За себе постояти зможе.

Шпигун скромно сів на краєчок стільця. Як тільки служниця пішла, Ліннея додала:

- Розповідай!

Хлопець наче цього й чекав, заговорив без зайвих передмов.

- Звичайна сім'я, нічого особливого, достаток середньої руки… - він зробив невелику паузу, дівчина уважно слухала.

Його не треба було підштовхувати, люди пана Баселара були професіоналами, тому вона загострила вушка: далі має бути важлива інформація.

- Але є одна дивина: ці люди збираються продати свою дочку у бордель!

- Вона не їхня дочка! - машинально поправила Ліннея задумливо.

«Сім'я Лейфа вже почала діяти, отже, це той момент, коли третій принц приверне на свій бік Оберга Лейфа».

- Що ще цікаво, - продовжував хлопець змовницьким шепчучи, - їхня дочка дізналася про страшні задуми сім'ї і зважилася втекти!

- Втекти?! – перепитала Ліна здивовано. Вона не пам'ятала нічого подібного за минулим життям. Знала лише, що Гордор Крегаст вихопив сестру Оберга прямо з борделя. Швидше за все, дівчині втекти не вдасться.

- Так! – радісно видав шпигун і несподівано спитав: – Ми їй допоможемо втекти?

Ліннея підвела голову і здивовано подивилася на свого інформатора.

- Ні! - відповіла коротко, чим неймовірно того здивувала. Він уже вирішив, що ця дівчина врятує бідолаху, але вона виявилася абсолютно байдужою до долі нещасної.

Події відбувалися дуже швидко, треба було діяти не відкладаючи.

- Дізнайся точно, в який бордель вони збираються, - видала вона подальші вказівки. – І о котрій годині! Як тільки з'ясуєш - миттю до мене. Я завтра буду на ринковій площі, у майстерні з дерева.

Пенья з полегшенням видихнув. Все-таки він не помилився, пані Белтрам збирається врятувати нещасну. Задоволений своїми висновками та отримавши срібний за роботу, хлопець вибіг із дому. Тієї ж секунди він зник у невідомому напрямку, пірнувши в найближчі садові чагарники. Якби навіть хтось уважно спостерігав за входом, не міг би зрозуміти, куди він подівся.

Наступного дня Ліна не пішла на заняття, а зранку вирушила на базарну площу.

Насамперед вона відвідала майстерню по дереву, щоб замовити для себе шахи.

- Досить незвичайні фігури хоче леді, - здивувався старий майстер. – Вперше бачу, щоб шахи трактували таким чином.

- Я збираюся грати сама, - відповіла дівчина. - Просто для розвитку розумових здібностей.

- О! – шанобливо простягнув майстер.

Вони визначилися з матеріалом та термінами роботи, а потім, домовившись про ціну, розійшлися.

Після майстра Ліннея вирушила знову в книжкову лавку, але цього разу трохи з іншим замовленням.

Цього разу продавець її зустрів набагато привітніше і одразу ж відвів до пана Баселара.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍