Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

Розділ 19 «Я здалася»

Наступного вечора, збираючись на захід, я доводила образ до досконалості. Волосся було акуратно вкладене, макіяж — у стриманих тонах, взуття — класичні човники. Мінімум аксесуарів, адже сукня сама по собі була достатньо ефектною.

Коли я спустилася вниз, Тимофій уже чекав на мене. Вдень він повідомив, що заїде.

Він стояв біля машини у темному костюмі, розмовляючи телефоном. Але щойно я підійшла ближче, він різко обірвав розмову, навіть не попрощавшись.

Його погляд ковзнув по мені — повільно, вивчаючи кожен сантиметр мого тіла. Від цього по шкірі пробігли мурахи.

Очі Тимофія спалахнули.

— Поїхали? — невимушено запитала я, ніби не помічаючи його реакції.

Він стиснув щелепу, ніби намагаючись узяти себе в руки.

— Так, — коротко відповів і відчинив переді мною дверцята машини.

Я сіла, ледь стримуючи усмішку.

Автомобіль плавно зупинився біля входу в розкішний зал, освітлений сотнями вогнів. Перед входом стояли інші гості, спілкуючись між собою. Дехто заходив усередину, дехто тільки виходив з авто, під руку зі своїми супутниками.

Тимофій вийшов першим і, обійшовши машину, відчинив дверцята для мене. Я прийняла його руку, хоча він тримав її трохи сильніше, ніж потрібно.

— Готова? — спитав він, його голос звучав рівно, але в очах читалося щось інше.

— Авжеж, — відповіла я, випроставши плечі.

Ми зайшли до зали, і на нас відразу звернули увагу. Я відчула на собі кілька оцінювальних поглядів, а потім побачила знайоме обличчя. Це був наш новий партнер. 

Він наближався до нас зі своєю незмінною усмішкою.

— Я радий, що ви змогли прийти, — сказав він, легко торкаючись моєї руки в жесті вітання.

Тимофій напружився. Я відчула це навіть без погляду на нього. Він ніби став вищим, ширшим, і його долоня раптом лягла на мій поперек.

— Приємно вас бачити, — відповіла я рівним голосом.

— А мені як приємно, Еміліє, — додав партнер, змірявши мене довгим поглядом 

— Ми не надовго, — холодно сказав Тимофій, обриваючи цей обмін люб’язностями.

— Звісно, звісно, — партнер відступив, ніби навіть отримуючи задоволення від реакції Тимофія. — Але дозвольте запропонувати келих шампанського.

Він підняв руку, даючи знак офіціанту, але не встиг я відповісти, як Тимофій випередив мене:

— Вона не п’є шампанське.

Я здивовано глянула на нього.

— Взагалі-то п’ю, — всміхнулася я, взявши келих, який щойно подав офіціант.

Погляд Тимофія помітно потемнів. Партнер протягнув келих і йому.

— Я за кермом, дякую, — відмовився він, навіть не дивлячись на чоловіка.

— Думаю, варто випити за гарний вечір, — промовив партнер, легко торкнувшись своїм келихом мого.

Я відпила ковток, відчуваючи, як холодне шампанське приємно лоскоче губи.

У ту ж мить пальці Тимофія ще сильніше стиснули мою талію.

Я навіть не глянула на нього. Але знала — він кипить.

— Ви чудово виглядаєте, Еміліє, — звернувся до мене партнер, оцінюючи мій образ.

— Дякую, ви також, — відповіла я з ввічливою посмішкою.

— До речі, вам не здається, що наші вбрання чудово пасують одне одному? — Він вказав на свій темно-синій костюм, який дійсно перегукувався з відтінком моєї сукні.

— О так, ви маєте рацію, — легко погодилася я.

— Еміліє, сподіваюся, ви подаруєте мені один танець?

— Що ж, думаю, так.

— Чудово. Тоді ненадовго залишу вас, — з цими словами чоловік кивнув і попрямував до двох гостей, що щойно увійшли до зали.

Я проводжала його поглядом, коли раптом поруч почувся сухий голос Тимофія:

— Не знав, що тобі подобаються старші чоловіки.

Я повернула голову до нього й усміхнулася, хоч у моєму погляді було більше виклику, ніж щирості.

— Не думаю, що це має вас хвилювати, Тимофію Андрійовичу. 

Тимофій злегка стиснув щелепу, але нічого не відповів. Деякий час ми просто стояли, і періодично до нас підходили його знайомі для коротких розмов. Майже кожен чоловік робив мені комплімент, і щоразу я помічала, як Тимофій напружується. Його пальці на моїй талії щоразу стискалися трохи сильніше, а погляд ставав ще темнішим.

Я насолоджувалася цим.

Коли почалася повільна музика, до нас знову підійшов партнер.

— Потанцюєте зі мною? — запитав він, простягаючи руку.

Я побачила, як Тимофій ще сильніше стискає щелепу.

— Чому б і ні, — відповіла я, приймаючи запрошення.

Чоловік повів мене в центр зали. Ледь ми стали в пару, як він миттєво притягнув мене до себе, змушуючи відчути його присутність занадто близько. Я напружилася й ледь помітно відсторонилася, зберігаючи дистанцію.

— Еміліє, у вас якісь стосунки з вашим босом? — несподівано запитав він.

Я здивовано підняла брови.

— Що? — перепитала й швидко додала, — Ні.

— Тоді, думаю, ви йому подобаєтеся, — сказав партнер із хитрою усмішкою. — Він дивиться на вас так, ніби хоче відбити у всіх інших.

Я мимоволі провела язиком по губах, намагаючись не показати розгубленості.

— Це не має значення. Він мій бос, а я всього лише його підлегла, — відповіла рівним голосом.

— Радий це чути, — він нахилився трохи ближче. — Якщо чесно, ви мені дуже подобаєтеся.

Я стиснула пальці на його плечі.

— Якщо в мене немає стосунків з Тимофієм Андрійовичем, це ще не означає, що їх немає взагалі, — відповіла йому, дивлячись прямо в очі.

Його посмішка стала ширшою, зухвалою. А рука, яка тримала мене за талію, опустилася нижче. Я відчула, як пальці майже торкнулися моїх сідниць.

— Що ви робите? — запитала я, напружуючись.

Він нахилився ще ближче, майже торкаючись моєї шиї губами.

— Просто дозволяю собі трохи більше, ніж інші, — прошепотів він.

Мені раптом стало не по собі. Всі ці дотики, його поведінка… це було зовсім не те, що я очікувала. Неприємне відчуття росло всередині.

Я згадала, як познайомилася з Тимофієм у клубі. Він поводився так само — впевнено, навіть трохи нахабно. Але тоді його дотики не викликали в мене дискомфорту. Навпаки, мені це подобалося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍