Читати книгу - "Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый"

     Йдучи поряд з демоном, я інколи зиркав на нього, намагаючись впевнитися, що він якщо що може йти сам. Мортідж йшла по іншій стороні від мене, явно все ще не вибачивши Заргору за те, що він колись хотів її вбити. Не засуджую, теж не вибачив би так швидко, якщо хтось захотів би подібне зі мною зробити.

     Спочатку здавалось, що нічого дивного у цьому світі нема. Я навіть хотів було вже казати, що варто повернутися назад і продовжити мандри, але все було не так звичайно.

     Замість звичайних гібридів, яких ми звикли бачити, тут були суто дракони. Коли ми вийшли на головну - як я зрозумів, - вулицю, деякі з них позирали на нас. Хтось з легким нерозумінням того, чому ми опинилися тут, хтось навіть з повагою.

— Схоже, тут замість драконів поважають саме гібридів... - Заргор трохи нахилився до нас, кажучи це доволі тихо, щоб чули тільки ми. - Ну, знаєте, як в нашому світі поважають багатьох чистокровних драконів, так тут поважають гібридів.

     Я й сам про це почав потихеньку здогадуватися. Судячи з їх поглядів, такі як ми дійсно були доволі рідкісними й так само дуже сильними. Цікаво, що сталося з іншими гібридами тут? Чи знав хтось, що тут є ось такі дракони? Хто створив цей світ? І чи звідси прийшов Зен? Можливо. Бо поки що нормального пояснення тому, звідки у світі гібридів з'явилося три дракони я поки що знайти не можу.

..

..

..

..

..

    Ми вирішили на деякийсь час залишитись тут. У місцевих бібліотеках було багато чого написано про драконів, тому ми почали активно вивчати інформацію. Все ж, у майбутньому мені доведеться вбити Зена. Ось, можливо тут я знайду якісь підказки або щось таке. Бо ніхто не безсмертний. Колись все ж навіть безсмертного може настигнути смерть.

— Ось тут саме цікаве, як на мене. - Мортідж поклала переді мною на невеличкий дерев'яний столик доволі товсту книгу.

     Доки дівчина гортала листи один за одним, щоб знайти потрібний текст, я тим часом видивлявся поглядом те, за що можна було зачепитися. Поки нічого такого не було, тому я терпляче дочекався, коли дівчина нарешті показала мені потрібний абзац.

    «Навіть звичайні дракони можуть оволодіти доволі сильною магією, але для навчання їм потрібні будуть роки, якщо не століття. Підчас тренувань дракони можуть вмирати з-за того, що зробили щось неправильно і закляття просто вбило їх. Через це мало хто береться за подібну науку, вважаючи, що краще обрати щось більш мирне.

     Зазвичай, щоб досконало оволодіти магією, треба вбити як мінімум декількох драконів, щоб заволодіти їхніми душами, а потім використовуючи їх, пов'язує подібні душі зі своєю, доки вона не відправилась до пекла і таким чином «перероджується». Це доволі небезпечно, бо в момент можна загубити усе, і ваша душа буде блукати по світу як привид, який ніхто й ніколи не побачить. Тому не радимо вам братися за цю справу».

     Відриваю погляд від книги, дивлюся у вікно. Схоже, Зен вирішив грати не дуже чесно. Тепер принаймні зрозуміло, як він зміг вибратися з-під печаті - скористався однією зі своїх душ. Але скільки їх у нього? Він мабуть живе довше за усе пекло!

     Доки я сидів і читав, Мортідж тим часом читала якусь іншу книгу. Я легенько нахилив голову, щоб побачити назву а обкладинці. «Некромантія та способи керування». Тихо хмикаю. Ну, принаймні вона тепер зможе подбати про себе, якщо воскресить якогось мертвяка. Це вже добре.