Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
До нас вийшла гарно вбрана жінка у строгій світло-рожевій сукні. З білим волоссям і світло-сірими очима. Вона з подивом подивилася на нашу компанію, швидко взяла емоції під контроль і її обличчя стало неупередженим.
— Любий, ти швидко повернувся. Неяда, я твоя тітка Еліза.
— Доброго дня, — сказала спокійно. — Дядьку, як зрозуміти, що моя магія допомагає?
— Пішли, — сказав він трохи різко і нервово пішов на вулицю.
Маркус ішов слідом за мною, не випускаючи мою руку зі своєї руки. На вулиці трава була пожухла і вся рослинність засихала, немов була пізня осінь.
— Усе засихає, немов осінь.
— У світах не збігаються пори року?
— Так. На півроку. У вас осінь, у нас весна.
— Помовчіть усі, — сказала трохи різко.
Відпустила руку Маркуса і сіла на землю, заплющила очі. Земля і природа не винні, що мене кинули і не люблять.
"Я хочу, щоб ви жили і процвітали. Я люблю природу і люблю, коли їй добре. Зелений колір був моєю віддушиною в тому світі, адже білий я не бачила."
Подумки звернулася до природи. Відчула, як поруч сів Маркус і перетягнув мене на свої коліна.
— Не чого тобі сидіти й мерзнути. Для контакту достатньо і просто стояти на землі.
Обійняла Маркуса за шию і поцілувала його в губи. Він відповів дбайливо відповідав на мій поцілунок, намагаючись не злякати.
— Люблю тебе, — сказали ми одночасно.
— Це неймовірно! — почула захоплення дядька.
А потім ми з Маркусом подивилися на всі боки — все навколо перетворювалося. Природа немов оживала, повертаючи свої барви. Запахло весною. Навіть птахи по-особливому заспівали.
— Весілля зіграємо тут! — дядько нервово облизнувся — І бажано першу ніч провести за нашими традиціями.
Коли він сказав, що Маркус має позбавити мене невинності на голій землі, і щоб свідки це бачили. Мало не побила дядька, Маркус ледь зміг мене втримати. Допоміг Ігнат, обвивши мене кільцями хвоста.
— Це застаріла традиція, — сказав Діма. — І ви просто перестраховуєтеся. Достатньо просто весілля в обох світах, між іншим. Тоді їй буде не обов'язково жити на два світи.
— Звідки ти такий розумний, а?
Діма тільки розсміявся і нічого не відповів.
— Перше весілля і шлюбна ніч буде не в цьому світі, — сказала, суворо намагаючись вибратися з кілець нага.
— Що!!! — заволав дядько і вже Ігнат перехоплював його. — Ти загибелі нам бажаєш?
— Ні. Але ось волосся видерти із задоволенням!
Почула сміх тітки.
— Як я тебе розумію Нея. У самої іноді таке бажання виникає.
— Елісо, ти маєш бути на моєму боці!
— Я тебе благаю. Ти занадто вузько мислиш. І якби ти шукав дитину одразу, як стало відомо, що твій брат загинув, то її б було виховано по-іншому. Так що ти сам винен!
Чоловік заричав не гірше за розлюченого звіра.
— Тож через місяць зможе тут зіграти весілля. Я все організую. Потрібно тільки зняти з тебе мірки.
— Пізніше, нам пора, — сказала, дивлячись на годинник. — Сьогодні й так надто насичений день.
Прохід до дільниці відкрила через вхідні двері в будинку. Варто було опинитися у відділку, як відчула, як нахлинула дика втома. Ноги стали непідйомними і я ледве пересувала їх.
— Нея, ти як? — помітив мій стан Маркус.
Його батько був у відділку, пив каву з шефом.
— Ви швидко, — сказав він, — усе так погано?
— Ні, — сказав Діма. — Нея, що з тобою?
— Я дуже сильно втомилася, — сказала ледь чутно — фізично втомилася.
— Дивно, магічно ти не виснажена, — сказав Ігнат.
Я тільки кивнула, а потім підійшла до намальованих дверей і відкрила прохід додому.
— Дуй слідом, — почула тихий рик батька Маркуса.
Удома ми опинилися удвох. Він одразу перевірив вхідні двері. Вони не були зачинені на замок, але, на щастя, ніхто не проник і все було на місці. Я відразу вирушила в душ, стало легше. На душі було важко. Вийшла з душу в одному рушнику. Маркус, побачивши мене, зковтнув і дивився голодним поглядом.
— А нам обов'язково чекати першої шлюбної ночі?
— Думаю, ні. Я в душ!
Я знайшла в шафі сукню, одягла на голе тіло. Маркус вийшов через п'ять хвилин, замотавши на стегнах рушник.
— Ти їсти будеш?
— Я зараз відчуваю інший голод.
Взяла його за руку і повела в спальню. Скинула з нього рушник, він не намагався прикритися. Уже я ковтнула, дивлячись на нього голого. Бачити крізь одяг і бачити без одягу все ж таки різне і так приємніше. Маркус обережно стягнув з мене сукню і притягнув до себе, поцілував. Я ледь торкаючись пройшлася пальцями по спині.
— Боїшся?
— Ні.
Мене підхопивши на руки поклала на ліжко. Став покривати тіло поцілунками, при цьому руки блукали по всьому тілу. Вранці ми прокинулися від дзвінка телефону.
— Ало, — сказав хрипло Маркус.
— Ти в курсі котра година? — почула Діму.
— Без поняття, — сказав він навіть не намагаючись розплющити очі.
— Через пів години нарада. Раджу добре помитися гелем зі смачним запахом і дуже попросити Нею відкрити тобі прохід до відділку.
— Що навіть головомойки не буде? — запитала в слухавку.
Почула смішок від Діми, а Маркус згріб мене в обійми.
— Воруши булками кошак!
Маркус поповз у душ, а я, забігши, швидко вмилася і пішла робити йому каву і гріти сніданок. Встиг він вчасно. Наостанок солодко поцілувавши.
— Добре, коли тобі відкривають прямий шлях на роботу, — сказав шеф, ховаючи телефон у кишеню — Вчасно.
— Це вам, — сказав Маркус і передав шматок торта. — Нея сама готувала. Сказала, щоб задобрити.
— Зроблю вигляд, що вийшло.
А ввечері здивувався, побачивши мене у відділку.
— Скучила за милим? Дякую за торт, смачний.
— Маркус написав, що є якась справа і я можу допомогти.
Шеф насупився. У відділок зайшов Маркус і ще кілька чоловіків.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.