Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Гаразд. 

Як тільки ми переступила поріг ресторану, нас огорнув солодкавий аромат дорогих парфумів, змішаний із легким відтінком шампанського та ванільних свічок. Величезна люстра, що нагадувала каскад кришталевих крапель, відбивала світло в сотнях бокалів, створюючи ілюзію чарівного вечора. Гості в розкішних сукнях та бездоганних костюмах витонченими рухами кружляли по залу, усміхаючись і ведучи світські розмови.

Але вже за кілька хвилин я чітко зрозуміла – це місце просякнуте брехнею.

Мій слух зачепив штучний сміх, що лунав від кожного столика – надто голосний, надто удаваний. Очі ловили погляди, які миттєво змінювали вираз, коли хтось відвертався. Дами в дорогих сукнях обговорювали нові благодійні проєкти, водночас стискаючи келихи так, ніби тримали в руках власні секрети. Чоловіки потискали один одному руки, але в їхніх очах не було щирості – лише прихована боротьба за владу та вплив. Поміж всіх людей я шукала Трейсі, але поки що не бачила ні дівчину, ні її батьків.

Офіціанти ковзали між гостями майже безшумно, але їхні втомлені погляди промовисто кричали про зовсім іншу правду – за цим фасадом розкоші ховалося щось темне, лицемірне. Знаходячись тут, серед цих людей, я відчула себе маріонеткою в театрі тіней, де кожен рух, кожен жест був ретельно спланованою виставою. 

Адам вітався зі знайомими, з кожним він говорив не довше хвилини й переходив до іншого. Я лише іноді віталася і говорила “дякую” за “щирі” компліменти, решту часу я лише мило посміхалася. 

– Я відійду до вбиральні, – шепочу на вухо Адаму. 

– Я буду тут, почекаю тебе. – Киваю і прямую до вбиральні. 

Чому взуття на підборах таке незручне? Ці тоненькі шпильки, це ж якась каторга. Увійшовши до вбиральні я зайшла до кабінки і зняла туфлі. Прохолодний кафель охолодив мої стопи і я відчула полегшення. До вбиральні хтось ще зайшов і зупинився біля дзеркала. Мабуть макіяж потрібно поправити. Взувши назад туфлі я вийшла з кабінки й також підійшла до дзеркала.

– Привіт, – звертається до мене. – Я Віолетта, а ти..? 

– Я Келі. – Від неочікуваності навіть забуваю привітатися. Дивимося одна на одну через дзеркало і я відчуваю негатив у мій бік. 

– Ти тут з Адамом? 

– Так, а що? – Дістаю полотенце для рук і витираю їх. – Ви з ним знайомі?

– Можна й так сказати, – хмикає. – Ми з ним були заручені. 

– Як цікаво. 

Я очікувала щось таке, але думала вона виявиться або колишньою, або безнадійно закоханою в Чандлера. 

– А ви з ним хто один одному? – Фарбує вуста помадою яскраво рожевого кольору. 

– Не думаю, що хочу обговорювати особисте з колишньою нареченою Адама. – Мило посміхаюся і виходжу з вбиральні, залишаючи Віолетту саму. 

Адам вже сам стояв там, де я його і залишила. 

– Познайомилася з твоєю колишньою нареченою у туалеті. – Кажу, як тільки підходжу до нього. – Токсична особа. 

– Тут три мої колишні наречені, з якою саме ти познайомилася? 

– Неочікувано, Адам. Три наречені? Чому жодна з них не стала дружиною? 

– Бо це були наречені, яких вибирав батько. Я з жодною не говорив довше години. 

Відчуваю задоволення від почутого. Жодна з них для нього нічого не означає. 

– Оно вона, – Віолетта виходить з вбиральні. 

– Найперша наречена і вона найбільш наполеглива з усіх. 

 

За десять хвилин почали говорити якісь промови і от тільки в цей момент я помітила Софію та Арчибальда. 

– Я дуже радий бути сьогодні тут і мати можливість допомогти у відновленні готелю “Міранда”. – Арчибальд виглядає впевненим. – І оскільки тут всі люди для мене, як частина родини, я хочу поділитися новиною! 

– Що відбувається? – Питаю в Адама. 

– Потрібна твоя допомога буде, – бере мене за руку. – Черговий “жарт” від батька. 

Ми проходимо до невеликої сцени і стаємо там. 

– Як ви знаєте, мій син Адам відкрив власну виноробню! – Всі аплодують. – Дякую, за привітання. Отже, що я хотів сказати? Мій син Адам нарешті виходить заміж! 

Оце так поворот. Ми що знімаємо турецький серіал? Адам лише міцніше стискає мою руку і потім йде на сцену. 

– Його наречена..

– Батьку, дякую, – проганяє його від мікрофону і Чандлер старший стримує роздратування. – Мій батько хотів познайомити вас з моєю нареченою, але я хочу зробити це сам, – дивиться на мене і тут я все розумію. – Моя наречена – Келі Шерідан! 

– Адам! – Арчибальд підходить до нас і Адам цілує мене. 

От чорт. Здається тут точно знімається турецький серіал, але мені про це ніхто не сказав.