Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Йдемо, зараз же!

Найджел не відповів, раптово почувся стук крижаних дверей. Він дивувався, як швидко Ельга здалася, але переконував себе, що ніякої загрози немає. Допоки не побачив над головою яскравий спалах одразу десятка блискавок, що подібно до шрамів, пронизували темне небо. Спалах ставав таким яскравим, що боліли очі.

–Найджеле, ні!

Він відчув поштовх, неприємний удар животом об землю, що змусив його задихнутися. На спину щось тиснуло, через секунду він зрозумів, що Ельга, штовхнувши хлопця, впала зверху, закривши собою. А в місце, де він щойно стояв, вдарив широкий стовп блискавки, залишивши чорний слід обгорілої землі. Дівчина швидко схопилася і допомогла Найджелу піднятися.

–Ти... ти врятувала мене, – оторопів він.

Ельга схопила його за передпліччя і потягла.

–Казала ж тобі: тут небезпечно!

Тепер Найджел уже без суперечок пішов за нею. Вона врятувала його, хоча могла давно залишити. Ще один момент, що змушує повірити, що Ельга не така жорстока, як здається. Вона пообіцяла Калерії подбати про нього і дотримала слова. Вони всі сховалися в будиночку Ельги, де було достатньо холодно, але Пітер загорівся з ніг до голови, і Найджел радісно вмостився поруч. Крижана підлога під ним перетворилася на озеро, тому всі воліли сидіти на дивані, переміщеному Ельгою з палацу, залізши на нього з ногами. Есме дістала пачку зефірок з рюкзака і, передавши Найджелу, нанизала два таких на гілочку. Вони з реготом протягнули їх до палаючого Пітера і чекали, коли зефір розплавиться. Пайпер і Ельга дивилися на друзів, ніби вони з'їли таргана. Хельс та Хельґа тримались осторонь, міцно стискаючи руки один одного. Вони були такими мовчазними, що часом Найджел забував, про їх присутність в таборі.

– Як ба... Калерія вийшла з циклу? – запитав Найджел, зішкрібаючи язиком зефір, що пристав до зубів.

– О, це ціла історія.– зловісно блиснула зубами Ельга.

– Чому? – запитав він, дивлячись на її вираз обличчя.

– Я влаштувала бійню.– знизала плечима вона.

– Тобто? – не зрозуміла Есме.

– Це було двадцять два роки тому. Після смерті Калеба.– почала Ельга, під ледаче чавкання снеків, які Есме, немов за помахом чарівної палички, раз по раз діставала із рюкзака.

1993 рік. Вихід із циклу

Після того, як палац було зруйновано, Ельга не впускала Калерію і Пітера до замку. Одного разу, спустившись у відбудовану льодову тронну залу, Ельга помітила старшу сестру, одягнену в чорну сукню, що сиділа на обвугленому троні Абрахама. Вона вже хотіла відчитати сестру за відвідування без запрошення, але помітивши, як Калерія дивиться у вікно і смикає подвійну стрічку на зап'ясті, символ зв'язку половин, усе зрозуміла, вважаючи за краще уникати порожніх запитань. Ця стрічка – все, що залишилося їй від Калеба. Дівчина пройшла до сріблястого столу з напоями і взяла до рук кришталевий графин, який від її дотику вкрився морозним візерунком.

–Як це сталося? – запитала Ельга, наливаючи сестрі крижане вино в кубок. Калерія змахнула рукою.

–Йому вирвали серце.– сказала вона, майже позбавлена емоцій. – Він передав мені свій дар з останньою секундою свого життя. Я відчула прилив сил і одразу ж їхній занепад, а коли знайшла його, він уже був мертвий. Кому знадобилася його смерть?! –вона схопилася і підійшла до вікна, смикаючи рукав сукні. –Це так несправедливо!

–Потрібно залучити вищих, нехай допоможуть відшукати винного. – холодним тоном заявила Ельга.

–Ти думаєш, вони допоможуть нам? – засумнівалася Калерія.

–Я думаю, вони мають щось знати. На те вони й вищі.– знизала плечима Ельга.

–Я не хочу перебувати в цьому циклі.– похитала головою Калерія.

–Ти збожеволіла? – запитала Ельга.– Калеріє...

–Я не хочу...– вона відвернулася, крокуючи залом.

–Припини! – кричала Ельга.

–Я не залишуся! – сказала вона, наближаючись до дверей.

–Зупинись! – Ельга схопила її за плечі й струснула. – Ти повинна бути сильною.

–Я нічого не повинна! – вириваючись заявила Калерія.– Я залишилася одна! Ти позбавлялася половини? Ах, так, це ж твій рідний брат! Усі розступіться перед великою Ельгою, вона знає все краще за всіх! – скривилася дівчина.

Ельга, відчувши спалах гніву, вдарила Калерію по обличчю. Дівчина розвернулася, тремтячою рукою, схопившись за вилицю. На нижній губі виднівся кривавий слід.

Ельга з силою штовхнула сестру на стілець.

–Охолонь.– розгнівано кинула вона і залишила тронну залу.

Ельга пішла туди, де могли знати, як зв'язатися з вищими магами – на Верхнесферу. Якщо хто й знає, як відшукати настільки могутніх створінь, то тільки ті, хто зневажає магів усім своїм єством – відьми. Ворон, що сидить на підвіконні палацу верховних відьом, видав пронизливий крик і полетів.

–Де їх шукати – не знаю. – заявила верховна відьма Гаала. – Знаю тільки, що якщо шукаєш зустрічі з ними, вони знайдуть тебе самі, на своїх правилах.– Гаала кивнула на перо, що залишилося від злетілого чорного птаха.