Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

А ми вже все в городі зробили. Наше сонечко посадило грядки, попололо квітника. Трохи натомилося до вечора.

Ми справляємося, ти не переживай! Але важко, більше навіть не фізично. Дуже скучно!.. Добраніч, Іване.

02. 05. 15. День восьмий.

Сьогодні тиждень, як ти служиш. Всього тиждень! З жахом уявляю, скільки їх ще має пройти!!! Ти не сердься, що розпитую про все. Мені все-все цікаво! Я живу твоїми словами, жду твоїх дзвінків.

Іде дощ і холодно, запалила конвектори – хочеться тепла. У нас сьогодні день ледаря – не робимо нічого.

03. 05. 15. День дев’ятий.

В Аллусі – кайф від вдалого шопінгу!

Погода сьогодні гарна. І настрій у тебе теж гарний. Я рада. Вже голос твій звичний і мова веселіша. Іваночку, все буде добре. Обов’язково! Я не можу по телефону до тебе «сюсяти», щоб не було тобі ще важче. Але я дуже скучила і так хочу тебе побачити. Я просто дуже-дуже хочу, щоб ти звично сопів вночі біля мене.

А ще за тобою скучає батько. Колись він все питав: «Алла не дзвонила?», а тепер щодня: «Іван дзвонив? Як він?»

04. 05. 15. День десятий.

А ми з донечкою посіяли кукурудзу. Сунули машиною катка. Незвичне явище в Покащеві – дівчина-шофер, а тим більше з катком!

Усе! Польові роботи зроблені, тепер ждемо зілля.

Ти сьогодні знову в настрої – я радо слухаю всі твої новини. Відчуваю: ти переживаєш за батька. Це для мене дуже важливо.

Я дуже тебе люблю-ю-ю-ю!!!

Іваночку, все буде добре. Обов’язково. Інакше і бути не може… Чуєш? Нам ще онуків ростити треба буде. Так, доню?

05. 05. 15. День одинадцятий.

На роботі після маленьких канікул. Змерзла, аж зуби клацають. Ходила на вулицю грітися.

Сьогодні прибрала в кормокухні, винесла гниль з льоха. Завтра нам наганяти корови. Іванку, хто поїде займати?

06. 05. 15. День дванадцятий.

Ото я тішилась, коли ти реготав на весь полігон з Аллиного анекдоту про вашу форму! Бодай ту владу та з її голозадою армією!

Ти мене розбудив. Я тепер вже в 9 вечора сплю. Знову скучно, хочеться плакати.

07. 05. 15. День тринадцятий.

Ура! Іванко в формі! Я так хочу тебе побачити!!!

Ваню, ти не забивай голову дурницями: ти прекрасно знаєш, що в теперішньому світі ніхто нікому не потрібний. А тим більше в райво чи школі. Тут краще «побільше і собі». Я цьому і своїх учнів навчаю: найстрашніший на землі хижак – людина.

Ти знаєш, це дуже важко: викорінювати зло в собі, навчитися мовчати. Поки-що я з цим справляюсь десь так на відсотків 45.

Сьогодні приїхала машина з військкомату, привезли 60 повісток на два села. Голова не хотів розвозити, примусили. Поки-що знаю, що прийшли повістки Міші Сметюхові, Богданкові, Юрі Ришневському, Вадікові Гроню, Ігоркові Цицурі, Віті Хазанюкові, Борисові Хазанюкові, Саші Чирку, Міші Сидоровичу, Петрові Морозу і ніби Канарському.

08. 05. 15. День чотирнадцятий.

Витерла сажу в кухні. Завтра буду білити.

Форми в афганців ще нема. Шапку і кросівки я куплю… Сьогодні чомусь виносить мозок. Так хочеться ревіти. Може, від твоїх розповідей. А тут ще доня включила пісню «Жоно моя». Зараз витиму!!!

09. 05. 15. День п’ятнадцятий.

Побілила літню кухню, трохи привела до ладу. Вже перенесуся з каструлями туди.

Два тижні, як тебе нема.

Ванюшко, я так скучаю, мені так важко… Сьогодні дивилася концерт до Дня Перемоги. На серці так щемко. Свято вже зовсім не те. Не з тим присмаком. Коли раніше згадувався дід Олєшко, то тепер перед очима твоя фотографія, що той хлопчина скинув.

Господи, скільки ж ми не бачитимемось?! Що попереду?..

10. 05. 15. День шістнадцятий.

Постриглася. Трохи відлягло. По твоєму голосу чую, скучаєш за домою… А я тобі шапку купила, а ти насварився, хруня.

Ми з Аллуською їздили машиною дивитися на буряки.

Про тебе часто питаються сусіди, навіть баба Гаша.

Знаєш, у душі все одно є якийсь гнів: нехай забирають і інших, чого тільки тебе?

11. 05. 15. День сімнадцятий.

Доня з дідом возили до млина, потім їздили по розсаду. Полола грядки, сіяла кабачки, кукурудзу.

Ти хворий, хрипиш, сопляєш… Як не крути, спите ж на вулиці. Таточку, тримайся! Я дуже-дуже тебе люблю.

12. 05. 15. День вісімнадцятий.

Знову машина з військкомату була. У четвер забирають Вадіка Гроня.

Сьогодні ти сказав, що ви вже трохи оговталися. Я це відчула пару днів назад по твоєму голосу. Я так хочу тебе побачити!!!