Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

Я вже хазяйка – зняла з гори сепаратора, переганяю сметану.

Донечка готується в мандри до Львова.

13. 05. 15. День дев’ятнадцятий.

О! Аллі шеф пропонує роботу в кадрах! Дитина сяє!

Ти хворий, сьогодні сачкуєш – не пішов рити окопи, сплюха. А я від ранку все жду дзвінка.

Знаєш, чоловіче, в пам’яті лише все те хороше, що в нас було. Відійшов весь негатив, усі образи. Я вже думаю лише про одне: я скоро до тебе поїду!!! Я так жду зустрічі! Я уявляю її щовечора.

14. 05. 15. День двадцятий.

Ура, фото! Татусю, ти там часу не гай – шукай-но зятя.

Поховали сьогодні останнього ветерана в селі – діда Йосипа.

В афганців сказали, що найпевніше у понеділок буде форма. Візьму тобі, що дадуть, наш старенький солдате…

15. 05. 15. День двадцять перший.

Уже три тижні без тебе. Я так звикла, що ти дзвониш перед обідом і під вечір. Ти сьогодні веселий, сам з себе смієшся, що все болить. Ой, діду, діду…

Я скучаю і дуже хочу тебе побачити.

16. 05. 15. День двадцять другий.

Донечка зателефонувала о 05.45, іде на вокзал, прислала СМС з дороги до Львова. Бродяжка…

Я на полі, шарую буряки. Ей, дзвоніть вже! О, Іванко є. Спокійна, жартую, бо чую, що все нормально. Я вже думаю, що тобі приготувати. Стою посеред поля і теревеню.

Дошкрябала рядка, дзвонить доця. У Львові тепло, одягла саму блузку. Як добре, що гарна погода.

О, батьку, ти заговорив про АТО і мені знову стало страшно і боляче. Я не хочу-у-у-у!!!

17. 05. 15. День двадцять третій.

Наганяю корови. А далі іду спати.

Тривожно. Думаю, ти всього мені не кажеш. Підтримка – тільки доня. Більше й поговорити ні з ким. Кому потрібні твої проблеми. Андріївна каже, що просить Бога, щоб тобі все було гаразд. Вона завжди питається, співчуває.

18. 05. 15. День двадцять четвертий.

Починаю буряки. Не дуже втомилася, мчу на 19.00. до автобуса по краплі для батька (Аллуся передала).

19. 05. 15. День двадцять п’ятий.

Роблю буряки (без коментарів). Ледь повзу ввечері до ліжка.

20. 05. 15. День двадцять шостий.

Роблю буряки (без коментарів). Ледь повзу ввечері до ліжка.

21. 05. 15. День двадцять сьомий.

Слава Богу – свято! Відпочиваю!!! Але трохи лячно – погода зіпсувалася, хоч би не стекли мої буряки. Може, якраз завтра доб’ю постать – похвалюся доні і тобі, Іванку.

Я вже так жду Трійці, щоб поїхати до тебе! Ти дзвониш часто, я рада…

22. 05. 15. День двадцять восьмий.

Роблю буряки (без коментарів). Ай, не зробила 2 рядочки, так заклякли руки, як у мороз. Зустрічаємо Аллу. Таке враження, що її вже з півроку вдома не було.

Сонечко привезло фотографії зі Львова і твої. Нарешті батько побачить зятя-солдата!

Хочеться ревіти-и-и-и…

Цілий вечір з донечкою пробалакала.

23. 05. 15. День двадцять дев’ятий.

Робимо з Аллуською буряки (без коментарів). Ледве повземо ввечері до ліжка. Донечка каже, що якби прийшлося ще завтра корови гнати, то…

Тобі додали форму – зрадів, бо подзвонив о 23.30. Я тебе пристукнути по телефону хотіла – мені ж завтра в 05.00. вставати, щоб Переходька розбудити!

24. 05. 15. День тридцятий.

Каталися в Олику по гроші. Така дивина – дівчина за кермом, люди були б шиї поскручували!

Дуже холодно.

Про тебе Володя Лисюк розпитував.

25. 05. 15. День тридцять перший.

Твій перший місяць служби. Скільки їх ще попереду?!

Роблю буряки (без коментарів). Ледве повзу ввечері до ліжка.

26. 05. 15. День тридцять другий.

Роблю буряки (без коментарів).

Ура-а-а-а!!! Була б тріснула, але до дощу доробила. Ледве повзу ввечері до ліжка. Ллє щодня дощ, частіше ввечері і вночі.

Полює корова (це щоб не забути коли). ☺

27. 05. 15. День тридцять третій.

Холод – бр-р-р… Як ти, Іванку, там в палатці? Знов стало страшно, коли ти розказав за ту дурну посаду. Господи, коли вони всі нажеруться?! Коли нарешті настане спокій?

Татусю, я так скучаю… Так важко ввечері, коли все затихне і тисячі думок налазять на голову. Що нас жде?..

28. 05. 15. День тридцять четвертий.