Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зейнеп: «Тепер я зрозуміла, чого ти тікаєш.»
Евсун: «Та я не знаю, як зможу цього разу.»
Зейнеп: «Що сталося?»
Евсун: «Мама вагітна, батько сказав зробити аборт.»
Зейнеп: «Прошу, скажи, що ти завадила, і цього не буде.»
Евсун: «Цього не буде, Зейнеп, я не дозволю… але переживаю дуже.»
Зейнеп: «Заспокойся, брат Левент все владнає.»
Зейнеп потягнула Евсун за собою: «Ходімо, пройдемося, щось купимо поїсти, погуляємо.»
Евсун: «А знаєш? Ходімо! Давно я не розважалася, тільки Селіма відішлю.»
Евсун підійшла до машини і сказала: «Селіме, повертайся, я трохи прогуляюсь.»
Селім: «Я почекаю.»
Евсун: «Не переживай, я викличу таксі.»
Селім: «Тоді гаразд.»
Тим часом у Алечата. Колись тут жила сім’я. Чоловік на ім’я Хасан та дружина Ада. Ада важко хворіла. Через кілька років вона народила сина. Його назвали Емір-Шенгіз. Йому дали подвійне ім’я, бо його батько був монголом. Тому його назвали Шенгізом. Це ім’я має середньоазійське походження.
Невдовзі, коли Емір Шенгіз був ще маленьким, Ада померла через важку хворобу. Через кілька років, коли Еміру було вісім, невідомий чоловік застрелив його батька на його очах. Тоді Емір поклявся, що знайде вбивцю батька і помститься.
Було ще одне ім’я — Айлін. Емір з дитинства любив її і казав, що коли виростуть, то одружаться.
У наш час. Емір Шенгіз всі ці роки жив у Стамбулі. Та тепер повернувся в Алечату.
Він пішов на могилу до батьків, потім побачив Айлін. Вона була дуже красивою. Та, побачивши його, Айлін почала тікати. Вона була дуже ображена на Еміра. Емір догнав її і взяв за руку.
Емір Шенгіз: «Айлін.»
Айлін: «Хто ти? Чого тобі треба?»
Айлін вдавала, ніби не пам’ятає Еміра, хоча вона пам’ятала.
Емір Шенгіз: «Не вірю, що ти не згадала, я Емір Шенгіз.»
Айлін: «Ну добре, мені вже час.»
Емір Шенгіз: «Айлін, куди ти? Чого тікаєш?»
Айлін: «А що ти думав? Ти поїхав і нічого не сказав.»
Емір Шенгіз: «Так.»
Айлін: «Тепер з’являєшся переді мною через багато років і думаєш, що я нормально з тобою говоритиму?»
Емір Шенгіз: «Твоя правда, пробач мені, мені було дуже важко.»
Айлін: «Мені теж було важко, не було й дня, коли я про це не думала, а для тебе це так просто.»
Емір Шенгіз: «Я теж думав про тебе кожен день, кожну хвилину, пробач мені.»
Він обняв її.
Айлін: «Ну раз вже ти тут, чого повернувся?»
Емір Шенгіз: «Виконати обіцянку.»
Айлін: «Яку?»
Емір Шенгіз: «Айлін, ти будеш моєю?»
Айлін щиро посміхнулась і сказала: «Я й так твоя.»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
