Читати книгу - "Акабадора, Natasha"

глава 4

Віка погано спала ночі, всю ніч її мучив кошмар. Їй снилося, що вона стоїть на площі, а посередині площі стоїть статуя жінки, вся в тріщинах, ніби якась давньогрецька богиня. Очі її зав'язані якоюсь пов'язкою, а з-під пов'язки течуть сльози, і вона тримає в руках ваги та шепоче чиєсь ім'я. Прислухавшись, вона почула: «Донька моя, прийди, донька моя!». Як тільки це було сказано, з'явилися чорні птахи — ворони, і накинулися вони на білу ворону, і злетіли разом із нею в небо, яке було затягнуте грозовими хмарами. Віка прокинулась від того, що ранкове сонце било в очі, а в кімнаті вже стояв запах ранкової кави, яку Карліта принесла разом із сніданком! Побачивши схвильований вигляд дівчини, жінка сіла на край ліжка.

— У тебе все добре? Як спалося?

— О, не питайте, мені такий сон снився, втомилася, напевно, від усіх цих подій! — відмахнулася дівчина. Після того, як вона закінчила розповідь про сон, Карліта посміхнулася.

— Значить, все добре, вона вибрала тебе, це дуже хороший сон! Не переживай, поснідай і приходь до вітальні. Я і Андре будемо тебе чекати. Ах, так, я принесла тобі плаття! Одягай його!

Вікторія одягла плаття і спустилася вниз. Там її чекали Андре, Карліта і дві жінки, теж одягнені в чорні плаття.

— Ось і ти, ну що, поїхали, нам пора. Сьогодні у тебе перший день роботи, поки ознайомишся, а завтра і почнеш. І головне — нічого не бійся, страх тут ні до чого! — сказав Андре. Всі разом вони вийшли і сіли в машину. Вони їхали довго через якийсь ліс і приїхали до будинку. Біля дому їх зустріла заплакана жінка і хлопець. Побачивши Андре, вони засміялися.

— Ну, нарешті, Андре, ми вас чекали, проходьте, він вже не може чекати!

Вони зайшли до кімнати, і Карліта сказала:

— Сьогодні уважно дивись,  що роблять сестри, а завтра йдеш сама!

Дівчина кивнула, і вони разом із жінками зайшли до кімнати.

У кімнаті було ліжко, а на ліжку лежав чоловік! Побачивши жінок, він усміхнувся! Одна з жінок дістала книгу і сіла на ліжко. У них були зав'язані очі, перша почала читати якийсь заговор, а друга проводила якийсь дуже дивний обряд. Раптом почалося щось незвичайне: поки горіла невелика свічка, в вікно почали стукатися тисяча ворон. Вони жахливо каркали і чуть не розбивали вікно.

— Ти що, вікно забула відкрити, дурна! — крикнула Карліта.

Відкрили вікно, птахи залетіли в кімнату, і звідкись з'явилася біла ворона, і птахи підхопили її і разом полетіли! А свічка догоріла до кінця!

— Ну ось, все і закінчилося! — жінки завершили обряд і вийшли з кімнати!

Вікторія на тремтячих ногах вийшла з кімнати... Вона була в такому шоці, що не могла говорити! Побачивши їх, жінка з сином вклонилися і дали всім гроші, дуже хороші гроші!

— Дякуємо вам велике, щасти вам!

Всі сіли в машину і поїхали в особняк.

За вечерею всі мовчали, а дівчина не могла нічого їсти!

— Ну що ти, поїж хоч щось! — попросила Карліта.

— Ні, дякую, пізніше, — і дівчина вставши із-за столу, пішла до своєї кімнати!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍