Читати книгу - "Акабадора, Natasha"

глава 5

Вікторія сиділа в кімнаті й намагалася оговтатися від побаченого!!! Бігти, так бігти якнайшвидше й далі! Від цього всього вона почала збирати речі й чекати ночі, щоб втекти, поки ніхто не бачить. За всім цим спостерігала Карліта!!!
— Ну і куди ти зібралася??
— Подалі звідси, мені таке не потрібно!
— Сідай на доріжку тоді, — Карліта сіла на диван і запросила її сісти поруч! Усівшись, вона почала говорити:
— Те, що ти сьогодні побачила, називається обряд Акабадор! Тепер ти одна з нас, і бігти, дівчинко моя, на жаль, нікуди! Навкруги  ліси й море!!! Я б і сама втекла, якби не обов'язок!
— Але що це за обов'язок такий? Лишати людину життя, виходить, ми просто вби....
— Ні, навіть не кажи так, — перервала її з жахом Карліта! — Не думай навіть!!! Ми не такі, як ти нас назвала!! Ми допомагаємо їм, тим, хто вже не може мучитися! Ми полегшуємо їм перехід!!! Це дуже цінується! Це дуже престижна робота! Ти навіть не розумієш, як тобі пощастило!! Наскільки твоє життя може змінитися!! Ця робота передається від матері до доньки!
— А птиці — це що? І та біла ворона...?
— Біла ворона означає, що людина була хорошою!!! А от якщо чорна — то навпаки!
— Чому очі зав'язані???
— Ми не маємо права дивитися на них, якщо подивимося — значить осудимо!!! Але ми не судді, щоб судити людей...
— Не бійтеся, ти звикнеш! Перший раз завжди так!
— Але чому вибрали саме мене??? Чим я така особлива??
— Цього я сказати не можу, але попередня акабадора бачила тебе уві сні, вона сказала, що прийде та, яка втратить усе, але, втративши все, знайде себе!!
Їх розмову перервав Андре, який сказав, що Герраїде потрібна допомога!!! І наступного дня вони знову були в будинку, знову ліжко, і на ньому лежала старенька. Вікторія вже хотіла зав'язати очі, але жінка зупинила її, сказавши всім присутнім вийти. Почувши це, всі здивувалися, але виконали волю жінки!!!
— Відкрий вікно й підійди, — хриплим голосом сказала жінка!
Дівчина, відкривши вікно, підійшла ближче.
— Не переживай, тобі нічого не потрібно робити, вони самі прилетять. Ось, візьми це, тобі допоможе не заблукати серед бурі, не заблукати, коли ворони прийдуть за твоїм нещасним серцем!!!
Жінка простягла медальйон і повісила його дівчині на шию, і тут же звідки не візьмись, з'явилися птиці й забрали білу ворону!!!
Вийшовши до хлопців, дівчина стиснула медальйон.
— А ну, покажи? — підійшла Карліта!
Подивившись на медальйон, вона усміхнулася!
— Тепер ти наша нова офіційна акабадора!!! Тебе посвятили!!!
— А хто вона була??
— Це була наша акабадора, так як дітей у неї не було, вона передала роботу тобі!!
— Вона сказала, що цей амулет (допоможе не заблукати серед бурі, не заблукати, коли ворони прийдуть за твоїм нещасним серцем!!!) — що вона мала на увазі???
На це Карліта лише посміхнулася!!!
Вони покидали будинок, і перед ними з'явився найкрасивіший рожевий акат, який ніби освітлював дорогу в нове майбутнє!!!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍