Читати книгу - "МІй жахливий сусід, Лада Короп"

— Тобі краще зупинитися на котах, — кажу я, знову наливаючи кави. Спостерігаю за Богданом, він виглядає трохи менш напруженим. Можливо, сміх справді допомагає розрядити атмосферу. 

— Слухай, — кажу, — якщо ми вже змушені жити разом, нам потрібно хоча б спробувати знайти баланс. У нас же різні звички, це треба враховувати. 

— Згоден. Я взагалі не снідаю. Ніколи, — починає Богдан. — Ще розкидую шкарпетки. Через це моя дружина погрожувала мені розлученням. Та на жаль не допомогло. 

— Цікава інформація. Але якщо ти будеш продовжувати у такому дусі я й справді тебе виставлю на вулицю, — жартую. — Врахую. А зараз мені потрібно розібрати речі. 

— Е, ні. Зараз ти одягнешся, почистиш зуби й підеш до Роми. Ти мені винен, — кажу строго, щоб Богдан мене послухав. 

— Ти нестерпна, — нервує Богдан, але все ж таки погоджується.