Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"

Вони йдуть у наш бік.

-Привіт, дівчата. Як справи?- питає хлопець.

-Все було добре. Доки ви не підійшли.- кажу я дивлячись на Андрія.

-а ми не завадимо, а навпаки хочемо з вами подружитися.  Я – Олексій, а це Андрій. Ларису ми знаємо, а от вас незнайомка – ні.- каже фліртуючи.

-Я Яна.  – кажу сухо.

-Приємно познайомитися.- каже Олексій дивлячись на мене.

Андрій в цей час дивиться більше в натовп, чим на нас.

- Дівчата, може потанцюємо?- питає Олексій.

-Залюбки.- каже Лариса.

-Я трохи втомилась, краще постою.- кажу я.

-Я теж  не хочу танцювати.- каже Андрій.

-Тоді ми з Ларисою потанцюємо.- каже Олексій.

Лариса трохи розчарована, що не потанцює з Андрієм, але все ж іде на танцпол.

-Як  ти себе почуваєш? - питає Андрій, дивлячись на танцпол.

-Все добре, дякую.- кажу сухо.

Музика стає повільною і всі розходяться по парам.

-А ти чого не танцюєш?- питає порушивши тишу Андрій.

-Відпочиваю. Ми тільки гарно потанцювали.- кажу я.

-А ти?- пи таю.

-Не зовсім вмію якщо чесно.- каже несподівано для мене.

-В місті не навчили?- іронізую.

-Типу того.- каже Андрій.

-Можу навчити, якщо хочеш.- кажу несподівано для себе.

-А давай!- каже  мені мій сусід.

В цей час починається знову швидка музика і я показую як танцювати, хлопець повторює за мною, але виходить дуже кумедно. Ми з Ларисою починаємо сміятися. Рапотом мелодія змінюється на повільну. До мене підходить Олексій та дає руку, запрошуючи до танцю. Лариса несміливо підходить до Андрія. Починаємо танцювати. Чомусь дивлюся на їх пару, в душі відчуваючи ревнощі.

-Яно, а ти на довго до нас приїхала?- питає Олексій.

-До кінця літа.- кажу я, звертаючи увагу на обличчя хлопця.

Він теж симпатичний. Але немає в нього чогось такого, що є в Андрія. Не вистачає якоїсь внутрішньої енергії. Так минає наш вечір в танях і веселих жартах. Залишок літа вирішуємо провести разом, в чотирьох. Хлопці проводжають нас додому, а ми повні вражень провертаємось в свої будинки.

-Як вечір?- питає бабуся.

-Ти ще не спиш?- питаю.

-Як я можу спати, коли ти не вдома?- питає бабуся.

-Зі мною все добре. Подружилися з Олексієм та Андрієм. Будемо тепер спілкуватися з ними з Ларисою.- кажу я.

-Що, ж діло молоде. Будьте тільки обережні, дівчата. Не наробіть помилок.- каже бабуся.

-Звісно. Бабусю, не переживай, я буду розумничкою. Обіцяю.- кажу я.

Лягаю в ліжко та  прокручую в голові сьогоднішній вечір, розмову з Андрієм. Все таки щось в ньому є, що змушує моє серце битися інакше…

****

Так минає літо. Весла компанія, танці, розмови. А ще цікаві обряди свят. Наприклад Івана Купала, яке  я вперше побачила, як святкують за містом. Ми з дівчатими плели вінки та пускали річкою. Мій вінок спочатку довго не плив, а потім поплив дуже далеко. Сказали, що мабуть довго я не зустріну свого коханого. А ще ми стрибали через вогонь. Коротше кажучи вражень я отримала сповна. З Андрієм ми більше не сперечались. Лиш часто я ловила його задумливий погляд на собі і тоді моє серце стукало інакше…   Та настав час їхати додому. Ми з Ларисою лили гіркі сльози, що розлучаємося. Домовилися телефонувати одна одній.  Я ще тоді не знала, що такого безтурботного літа більше не буде…

-Як канікули?- спитав мене тато, коли ми їхали додому.

-Класно! Вже хочу назад!- кажу , витираючи сльози.

-Бабусі допомагала?-питає мама.

-Звісно допомагала!- кажу ображено.

-Молодчинка. Тоді в нас з татом буде для тебе гарна новина. В тебе скоро буде братик чи сестричка.- каже мама з радісною посмішкою.

-Круто.- кажу я, чомусь з сумом.

-А чому так сумно? Ти не хочеш мати братика чи сестричку?- питає тато.

-Хочу. Просто ви тепер всю увагу приділятимете їй, а не мені.- кажу ображено похнюпившись.

-Доню, ми не перестанемо тебе любити і приділяти тобі увагу. Просто я буду ділити цю увагу з дитиною.- каже мама.

-Отож.- кажу засмучено.

Не подумайте, я не егоїстка. Просто мої батьки постійно зайняті на роботі, я їх і так рідко бачила та спілкувалася. А тепер ще й ця дитина…

 

Ось таке продовження історії. Діліться враженнями. Скоро ми вже побачимо дорослих героїв. Як їх змінить час? Додавайте кгигу до бібліотеки та ставте вподобайку. Ваша підтримка для мене дуже важлива.

Ваша Ірен Вастро.