Читати книгу - "Балакучий пакунок"

на великій моделі Замку василісків з околицями, яку він змайстрував власноруч, коли саме, хто саме й що саме мусить робити під час штурму. Але треба було знайти приміщення, де всі могли б зібратися разом.

— О, це не проблема, — сказав Г. Г., коли Саймон розповів йому про свій план. — Збери всіх у банкетній залі.

— Я навіть не знав, що тут така є.

— Є, — сказав чарівник. — Ходімо покажу.

І він провів його кількома коридорами, через великі подвійні відчинені двері, за якими була величезна зала з прекрасною блискучою кришталевою підлогою, освітлена сотнями вишуканих грибних світильників.

— О, це ідеальне місце! — радісно вигукнув Саймон. — Тут поміститься навіть Освальд.

— Дуже добре, що ця зала для чогось знадобиться, — сказав Г. Г. — Колись я побудував її, щоб влаштовувати бали і банкети в дощову погоду, бо чомусь зовсім забув, що в Міфології я керую погодою, і якщо захочу, аби дощу не було, то його й не буде. І вийшло так, що ми цю залу ніколи ще не використовували. Дуже шкода.

— Зате тепер вона нам просто необхідна, — підбадьорив його Саймон.

Перед великим штурмом усі його учасники зібралися в прекрасній банкетній залі. Там стояли одна за одною шеренги доблесних горностаїв і жаб, великий і гамірний табун єдинорогів, які жваво кивали головами, згуртована зграя грифонів у шкіряних фартушках, які виблискували краплями розплавленого золота. Була там ціла юрба метушливих вогняників, схожа на велику рухому клумбу, була тут і панна Вільямсон Сміт-Сміт-Браун зі своїми чарівними панянками (вони прибули сюди на спині Освальда і були в захваті від знайомства з королем єдинорогів і герцогом Венслідейлом), був тут і Освальд власною персоною, синій, немов павичеве перо, і зі слуховою трубкою напоготові, а також Табіта, яка від хвилювання порожевіла ще дужче. За великим банкетним столом сиділи ті, кого Саймон називав головним командуванням. Це були: Г. Г., Папуга і Дульчібелла, Етельред, Пенелопа, Саймон і Пітер. Перед ними на столі стояла модель Замку василісків. Коли всі зібралися, Саймон, якого обрали для виступу з промовою, підвівся і постукав довгою палицею по столу, вимагаючи тиші. Поступово у залі перестали пищати, шепотітися і шурхотіти. Запанувала тиша.

— Вельмишановні пані й панове, — почав Саймон, — я попросив Г. Г. покликати вас сюди, і всі ви знаєте навіщо. Наша мета — захопити Замок василісків, провчити їх, але найголовніше — врятувати наші великі книги.

Після цих слів почулися схвальні вигуки, стукіт копит, лопотіння крил і гучні оплески.

— А сенс нашої зустрічі ось у чому. У нас залишився єдиний шанс врятувати країну, тому ми не маємо права на помилку, і зібралися тут усі разом для того, щоб кожен добре зрозумів і запам’ятав, що, де і коли йому належить робити. Перш за все, ми нізащо не можемо дозволити василіскам спалити чи знищити спересердя великі книги, а вони на це, як нам відомо, цілком здатні. Тому, згідно з нашим планом, ми маємо завдати їм стільки клопоту, щоб вони не встигли навіть подумати про це. Ми вже маємо уявлення про те, на що здатні василіски, завдяки двом нашим хоробрим друзям: жабі Етельреду, присутньому тут, який із неймовірною відвагою і професійною майстерністю замаскувався під індійського заклинателя змій і прокрався в їхній замок.

Почулося захоплене багатоголосе «О-о-о!» і вибух оплесків, Етельред аж зашарівся.

— Скориставшись допомогою свого товариша вужа, він продемонстрував василіскам кілька магічних трюків із заклинання змій і довідався, що василіски не знають, що саме ми готуємо, але знають, що ми щось готуємо, і це страшенно їх нервує. А потім Етельред запустив феєрверк і розповідав, що вони почали бігати по колу, збиваючи один одного з ніг.

Зала вибухнула сміхом і оплесками.

— Сьогодні рано-вранці, — й собі посміхнувся Саймон, — наш єдиний і неповторний, непереможний і безстрашний добродій Папуга виказав неабияку відвагу, здійснивши повітряну розвідку над замком.

Почулись вигуки «Браво!», «Хай живе Папуга!» і гучні оплески. Папуга чемно вклонився присутнім.

— Він пролетів низько над стіною з бійницями і побачив, що василіски встановили кілька гармат і казанів із гарячою олією. Це, очевидно, будуть головні засоби їхньої оборони. Поза тим вони покладаються тільки на захист рову і великої брами. Можу додати, що добродій Папуга пролетів просто над головами вартових і закричав: «Пильнуйте, пильнуйте, ваш кінець уже близько!» І мені дуже приємно повідомити, що після цих слів двоє з них так перелякалися, що звалилися в рів.

Зала знову вибухнула сміхом і оплесками — ще гучнішими, ніж перед тим.

— Однак, — вів далі Саймон, — сміх сміхом, але ми не повинні недооцінювати наших супротивників. Вони підступні, жорстокі і небезпечні, але щоби ще раз довести вам, наскільки важлива наша перемога, я попрошу Етельреда зачитати пункт за пунктом нові розпорядження, які василіски мають намір впровадити в життя, коли візьмуться до керування країною.

Саймон сів, а Етельред підвівся, розгорнув пергамент і почав:

— Пункт перший: усі фенікси мають бути вислані з Міфології, а разом із ними і всі морські змії завдовжки понад п’ять футів.

— Яке зухвальство! — проревів Освальд.

— Пункт другий: усі дракони повинні бути використані для перевезення вантажів, зокрема будівельних матеріалів для василісків.

— Нахаби! — вигукнула Табіта, червона від гніву.

— Пункт третій: усім єдинорогам належить обрубати ріг, після чого їх будуть використовувати як гужовий транспорт і тяглову силу для карет василісків.

Ці слова викликали в єдинорогів обурене іржання, гримання рогів і тупіт копит.

— Пункт четвертий: усіх жаб належить використовувати для висиджування яєць василісків, натирання підлоги і сервірування столів у замку.

Жаби аж очі вирячили від жаху.

— Пункт п’ятий: усіх русалок належить використовувати як тяглову силу для перевезення суден і плотів василісків, а також — тричі на тиждень — для очищення рову довкола замку.

— Яка неповага! Яке приниження! Очищувати якийсь рів — мені, з моїм шляхетним родоводом! — запротестувала Дездемона.

— Пункт шостий: усіх горностаїв належить використовувати як няньок, кухарів, лакеїв, садівників тощо у Замку василісків.

— Себто мене? Герцога Горностайського? Як василіскову няньку? — з жахом вигукнув Венслідейл. — Мене — лакеєм у василісків?!

— Пункт сьомий: змусити Г. Г. погодитись працювати на василісків і допомагати їм із заклинаннями.

— Нізащо! — скрикнув Г. Г. — Ніколи, ніколи, ніколи!

Його слова привітали оплесками і схвальними вигуками.

— Пункт восьмий: речі, які належить заохочувати: безмежне зростання чисельності василісків, оскільки вони мають керувати країною; неухильне зростання чисельності мандрагор, вовкулак та інших розумних, інтелігентних і приємних у спілкуванні членів суспільства.

Тут здійнявся такий лютий рев, такий гамір і крик, ніби вдарили громи небесні. Венслідейл настільки розхвилювався, що ненароком ударив Вініфред по голові своєю палицею із золотим окуттям. Жаби розмахували піками з таким запалом, що кілька горностаїв отримали синці під очі, а четверо найвразливіших вогняників знепритомніли. Минуло добрих п’ять хвилин, перш ніж відновився порядок і Саймон знову зміг взяти слово.

— Тепер, — сказав він, — ви розумієте, чому нам так важливо перемогти?

— Так! Розуміємо! — закричали всі в один голос.

— Дуже добре, —