Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Розділ 12. Палацові пристрасті

Коли король вийшов, двоє придворних, що сиділи за столом, теж підвелися, вибачаючись. "Пішли розносити... новини", - подумала я, дивлячись на вираз їхніх облич. З нами залишився тільки Саєб, який, зі свого боку, теж вибачився за непередбачену затримку.

- Сподіваюся, Кріді не викине знову якийсь фортель, - буркнула я.

Однак незабаром король повернувся в супроводі Кріді. Саєб схопився з місця, ми теж підвелися, згідно з правилами етикету. Саєб почав вибачатися за відсутність придворних, але Тачіас III махнув рукою:

- Що менше тут буде пліткарів, то краще.

Кріді підійшов до мене і поклав руки на плечі, змушуючи сісти. Порухом руки король показав, що ми можемо зайняти свої місця. Кріді поклав руки мені на голову. Спочатку я побачила потік образів про те, що відбувалося в покоях принцеси. Король і Кріді увійшли туди. Король наказав людям, які перебували там, вийти, після чого Кріді підійшов до принцеси і поклав руки їй на голову. Через кілька хвилин він знаком показав королю, що можна повертатися, і вони вийшли. Потім пішла інформація для короля, і я почала перекладати:

- Нездужання вашої доньки спричинене дією отрути. Кріді каже, що у принцеси є наречений. Накажіть привести його сюди і обшукайте. Ви знайдете в нього флакон із порошком, з якого він підсипає отруту в питво вашої доньки.

Тепер король справді виглядав приголомшеним.

- У моєї доньки справді є наречений, - розгублено сказав правитель. - Він поет, і щодня приходить до принцеси, розважаючи її грою на музичних інструментах, співом і читанням віршів.

- Кріді просить, щоб його негайно привели сюди.

- Ваша величність, дозвольте це зроблю я, - Саєб схопився з місця.

- Ідіть, - махнув рукою король, усе ще намагаючись усвідомити почуту інформацію.

- Незабаром Саєб із двома бійцями привів юнака в багатому одязі. У його зовнішності була якась невловима схожість із Зердом. Він був таким же високим і темноволосим, з таким же блиском в очах. Юнака вели, тримаючи за руки. Саїд демонстративно обшукав його, але нічого не знайшов. Він повторив обшук знову, з тим самим результатом.

Король запитально дивився на мене, та я гадки не мала, що сказати. Ситуацію врятував Кріді. Він швидко підскочив до юнака і вчепився в манжету його рукава. За допомогою Саєба він витягнув звідти маленький флакон із порошком, який був хитромудро вшитий в одяг. Юнак зблід. Його поставили на коліна, а Саєб поставив флакон перед королем.

- Ваша величність, будьте обережні, - сказав він. - Ми не знаємо, можливо, отрута може діяти через шкіру.

Але король проігнорував попередження. Він відкрив флакон і понюхав вміст.

- Ні, - сказав він. - Ця отрута не діє через шкіру. Я знаю цей засіб - його треба підсипати в їжу або питво.

- Кріді каже, - вимовила я, - що, щойно принцеса перестане отримувати отруту, вона одужає.

- Так і є, - погодився король. - Цей засіб дають важко пораненим, щоб вони не відчували болю. Від нього впадають у забуття. Якщо ж доза маленька, людина залишиться при свідомості, але відчуватиме слабкість.

Бійці стояли мовчки, з кам'яними обличчями, а король встав і повернувся до юнака. На мій погляд, монарх демонстрував дивовижну витримку. На його місці я б уже була не в собі і била затриманого, можливо, ногами.

- Як ти міг! - з якимось сумом у голосі сказав король. - Я тебе прийняв як рідного сина, а вона могла померти.

- До в'язниці його! - наказав він бійцям. - І допитайте з пристрастю.

Конвоїри із заарештованим рушили до виходу.

- Ваша величність, - подала я голос. - У Кріді є свої способи дізнатися правду. Дозвольте йому скористатися ними.

Почувши мій голос, один із бійців повернувся. Король зробив йому знак зупинитися. Заарештованого знову поставили на коліна. Кріді підійшов і спробував покласти руки йому на голову. Однак, юнак, який досі поводився сумирно, спробував вирватися і чинив шалений опір. Саєбу довелося прийти на допомогу своїм товаришам. Утрьох вони змогли втримати заарештованого, щоб Кріді поклав йому руки на голову. Я знала, якою міцною може бути його хватка, і за деякий час юнак перестав чинити опір. Незабаром Кріді зробив знак, що його можна виводити.

- До в'язниці його! - не обертаючись, кинув король.

Тим часом у залі з'явилися двоє зниклих придворних, які з поклонами наближалися, але правитель недбалим помахом руки відіслав їх геть.

- Ваша Величність, - почала я, прислухаючись до інформації, яку передавав Кріді, - нареченого вашої дочки завербували карателі, вони ж дали йому отруту. У нього не було наміру вбити принцесу, він хотів тільки спричинити нездужання.

- Але навіщо йому це? - дивувався король. - Гроші? Влада? Це все в нього було б, якби він одружився з принцесою.

- Я можу точно сказати, якою була мета карателів. Через принцесу вони хотіли послабити вашу владу, Ваша Величносте, щоб набути більше негласного впливу в Матії. Кріді може описати людину, яка завербувала нареченого принцеси.

- Але чому він пішов на це? - король ніяк не міг змиритися.

- Кріді каже, у нього були особисті причини, але я не можу сказати точно, в чому вони полягали.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍