Читати книгу - "Світован. Штудії під небесним шатром"

шипшина, болотний сухоцвіт, полин, овечий реп'яшок. Столову ложку суміші в півлітровому кухлі запарювати протягом ночі у вичахлій печі.

Камінь у жовчі велів лікувати курячими шлуночками, висушеними й потовченими на порошок. За півгодини перед кожним прийомом їди споживати одну чайну ложку, а запивати буряковим соком, розбавленим у рівній мірі з водою. Лікування підсилять трави звіробою, чистотілу, подорожника, безсмертника й полину. Пити відвар перед сном, уявляючи собі, що мелете зерно на муку, пакуєте в міхи і спроваджуєте геть.

Напутня думка, щира молитва, добрий сон у всіх випадках подвоюють-потроюють наслідок лікування. Хоча б «спровадження недуги із хмарою». Вийти надвір, знайти в небі маленьку хмарину і розсіяним поглядом спостерігати, як вона поступово зменшується — до повного зникнення. При цьому уявляти, що хмара — це хвороба.

Рецепти його здебільшого були на подив прості. Приміром, зварені зерна ячменю (п'ять столових ложок у літрі води). Одну частину випити перед обідом, другу — після вечері. Лікує подагру, рак, нирки, селезінку, задишку. При недокрів'ї, високому цукрові, простатиті, запамороченні, неврозах поможе настій цибулі з медом і білим вином. Його пити по три ложки перед їдою.

При безплідді у вині настоюють насіння кропиви. «Порожнім» жінкам радив давній прийом. У теплу годину піти на світанні у вівсяне поле і голяса лягти на домоткану верету. Коли просочиться добре росою, вигинатися на ній коромислом то в один, то в другий бік. Верету висушити на сонці і постелити вдома на супружню постіль.

Для чоловічої сили — ложку вина з медом і столітником до споживання їжі, менше м'яса, більше риби, багато селери, салату, щотретього дня яйце, один день у тиждень постити. Для здорового, густого й гарного волосся теж був рецепт: сто грамів ревеню настояти десять днів у пляшці червоного вина, годину парити на водяній бані. Процідити і тим змащувати голову не витираючи.

Коли болять суглоби, крутить пальці, треба пити добре виварену селеру.

Частий головний біль — «випалювати» уявною ватрою, наче в голові палахкотять фіолетові язики полум'я, а дим швидко розвіюється.

Якщо здуваються вени, ноги опускати в бочку з літньою водою. Спочатку на 15 секунд, тоді все довше, а температуру води знижувати. Після ванни чайну ложку яблучного оцту розчинити в склянці води і втирати в запалені місця.

«Золоту жилу» (геморой) мідною монетою лікують. І слід споживати якомога більше овочів.

Настояний хрін гамує жовтячку.

Гнійники змастити сметаною і через сім хвилин дати злизати псові. Хоча б тричі в день.

Гнітить підвищений тиск — їсти яблука, свіжі й сушені абрикоси, родзинки. Відмовитися від масного, копченого, смаженого, гострого, солодкого. Обходитись без солі. Обливатися водою, багато ходити пішки, вдосталь спати. Пити навари з криваво-червоного глоду, сухоцвіту, собачої кропиви. Одночасно лікувати поперек.

При цукрівці по п'ять квасолин білого й жовтого кольору залити на ніч окропом, а ранком натщесерце проковтнути й запити водою, в якій мокли. Сорок днів поспіль. Пити настоянку листя чорниці на окропі.

Загальна хирлявість, блідість, занепад духу — настій деревію і м'яти. А також шипшини і коренів кульбаби. Або ромашки і хмелю. Або суріпиці й меліси, цикорію і глоду.

Від гаймориту залити горілкою подрібнений корінь цикламену. Через тиждень процідити й по краплі закапувати в ніс.

А ось його лікування всяких хвороб «семисильним віником». Ув'язати по три гілочки дуба, вишні, берези, калини, ромашки, звіробою і гіркого полину. Цим віником паритися три хвилини з ніг до голови ззаду, а відтак спереду. Робити це до полудня, через день, через два, через три дні. Після того не їсти три години, лише пити. Сім сил рослинних гоять сімдесят хвороб, а ще сімдесят попереджають.

Радив давати дітям порошок із яєчної шкаралупи — двічі в день на кінчику ножа. Тоді матимуть міцні кістки, здорові зуби і пряму спину. А це дуже важливо — сидіти і ходити прямо. «В рівному тілі й душа вирівнюється». Для гостроти зору треба їсти багато ягід. На цілу зиму вперед наїстися. А щоб мати душевну рівновагу і ясний розум — часто пити джерельну воду: 6–8 разів на день по горнятку. Нею добре обмивати й рани, язви, опіки, готувати напари. Дощова вода, набрана в грозу, лікує переляк і страхи. Розталий сніг теж ліки, добрий для травлення, худі від нього поправляються, а огрядні худнуть. А особливо помічна свячена хрещенська вода.

Бачив я якось, як він розрізав навпіл яблуко, прошептав молитву, витрусив насіння на долоню, склав яблуко докупи і дав з'їсти хворому, який «не знав, що йому болить». Я запримітив, що його цікавили не стільки хвороби, як «хворість», тобто хворобливий стан, схильність до недуги. Так і запитував: «На що слабуєте?» І давав дуже схожі в різних випадках рецепти, хоча пацієнти в містичній повазі до своєї болячки сподівалися на особливий лік. І благоговійно несли в собі цей тягар-скарб, як та молодиця свою жіночу красу. Здавалося, забери його від них — і нічого посутнього в них не лишиться.

(«Якщо довго дивитися в безодню, то безодня гляне на тебе. Якщо довго плекати хвороту, то вона розкублиться, як зозулине дитя». Так він казав. Із синього зошита).

Від кінських потебеньок відв'язали легкі яворові ночви. Мені велено було носити воду і гріти в кострищі каміння. Старий сипав у купіль жмені знадоб, приповідаючи сам собі: «Кришінь дьогтевого мила, картопляний крохмал, бруньки чорної тополі, осики, берези, дубові гали, деревій, перстач, герань лучна, корінь родовика…»

З другої кобилки зняли заціпленого підлітка, обгорнутого простирадлом, через яке пробивалася присохла сукровиця. Розпечений камінь шкварчав, піднімаючи чорно-буре кипіння зілля. Я гасив його відрами студениці. Світован мізинцем помацав воду і зупинив мене. Живий кокон, не розпеленуючи, обережно впустили в воду. Хлопчак охнув і дрібно заморгав очима.

— Так будеш купати його двадцять днів доряду, — мовив знатник до батька, що стояв зі сполотнілим лицем обіч. — А тих дітей, що бавилися з ним, купати десять днів. І не рви собі серце — ліс усе злиже з тіла, все очистить… Ліс, котрий тнете під корінь. По руках виджу, що деревом промишляєш.

— Йо, лісорубом у бутині. А як ще тутки заробиш?!

— Но-но, ріжте доки ріжеться. Та лишіть хоч щось на ліки дітям і внукам… Дітвака обгорніть у чисту полотнину й дайте напитися молока. Буде довго спати. Не бійтеся, то заходить у нього вздоровлення.

Чоловік із твердим, як дерево, підборіддям, кріпився, щоб здержати тремтіння уст.

…Люди розходилися, несучи в очах розраду