Читати книгу - "Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса"

Добре, поки відплата не наздогнала, можна трохи побешкетувати. Подивимось, що мається у наявності з готових препаратів. Так. У цій шафі інгредієнти. З ними потім розберусь. А от у цьому, схоже, те, що готове до застосування… Ігоре Дмитровичу! Ви знущаєтесь?! А класифікувати їх якось можна було? Професор, що так любить порядок в усьому, розставив… як їх обізвати хоч? Зілля? Ну, хай будуть – зілля! Розставив їх в абсолютно хаотичному порядку! Полиці не підписані! Хто до кого відноситься – а біс його знає! Я, звісно, розумію, що мій візит не передбачувався, але ж припустити, що професор Колвін на стільки безладний у межах особистого простору – було понад мою безмежну уяву!

Ну, от хто ставить «Детокс від нави»… Від кого?! Їх, що: як тарганів можна виводити? Милий такий світ… Так от, хто ставить ось це поряд із заспокійливим №1?! Як вони співвідносяться? Хоча… Після зіткнення з якоюсь нав’ю тварюкою – заспокійливе, мабуть, буде цілком доречним. А поруч – ранозагоювальне №1. Ну, от і логіка віднайшлась: знаємо ми ці зіткнення – бачили. І рани також. Припустимо, ще й за нумерацією. Хоча, детокс йде без номера. А от якась «Ловча сітка» йде під номером два! Що їх споріднює? Якщо не подіяв детокс, лови сіткою? Чому №2? Де перший? Чи перший виявився малоефективним? Так, на сторонніх тут точно не розраховували.

Дивимось далі: кровоспинне, крововідновлювальне, стабілізуюче, глибока регенерація, стазис… Стазис?! Це як? Ввести пацієнта у стан навіть не анабіозу – таку собі немертву скам’янілість?! Антистазис. Ну, хоч ці стоять поруч. До речі, гарна річ – цей стазис… мабуть. Припустимо, є постраждалий, якому потрібна термінова допомога й рахунок іде на хвилини, а допомогти нема як. Стабілізуєш стазисом і доправляєш туди, де допоможуть. Скількох можна було б врятувати! Звична медицина явно не тим шляхом розвитку прямує.

А що на цій полиці? Диви! Так, тут набір бойового мага! Нападаючі, блокуючі, ті, що відводять, морочать, закривають, розщеплюють! Мені терміново потрібна заплічна сумка із сотнею маленьких кишень під усе це! А ще докладна інструкція, як усім цим правильно користуватись.

Беру свої слова назад: якась логіка у розташуванні препаратів все ж таки мається. Та мені потрібен «Маніпулятор»: не збираюсь я п’ять днів у домі сиднем сидіти! І парфуми – «Моя краса». Тьфу, ти! «Pretiosa»!

Що у нас в тій шафі? О! Схоже, косметичні препарати… й тільки для ванної: шампуні, гелі для душа, піни для ванн, для гоління. Парфуми – два флакони з одним і тим же ароматом, вже знайомим. Чим тут пахне? Той самий неправильний ірис з чимось пряним у верхній ноті. Центральний аромат, здається, кава та… мигдаль? Ну, базу я й так пам’ятаю – кедр. Як же я амбру пропустила? Обожнюю цей аромат! Так! Лєра! Ти тут шукаєш зовсім інший аромат. А цей ще не один раз майне перед твоїм носом і, боюсь, інколи тобі захочеться забігти від нього якомога далі. Через декілька днів, так вже точно.

Що маємо наостанок? «Маніпулятора» немає, «Pretiosa» – теж. Ну, і де цей журнал? Вважай, що в тебе курсова, Соколовська. Скільки часу піде на приготування? Судячи з записів, дві години – на один препарат, і три – на другий. Разом: три години, оскільки готувати їх я буду одночасно, плюс, може, ще якийсь час. До ранку вправлюсь, якщо не засну. Залишилось зібрати інгредієнти.

Мені знадобляться: розтовчений у порошок моріон – 0,01… унції?! Це глузування таке? Чому не можна, як усі нормальні люди, вагу у грамах записувати? Які унції я повинна використовувати? Загальноприйняті чи аптекарські? Там різниця майже у три грами! Дякую, Ігоре Дмитровичу! Конспіратор ви наш.

Так, вмикаємо логіку. Тут, по суті, алхімічна фармацевтика. Значить, й вагові одиниці повинні бути ближче до фармації, тобто – аптекарські. Сподіваюсь, я нічого не підірву, не отруюсь й нікого не отрую.

Збираємо далі за переліком: основи №3 і №5, порошки геліотропу та раухтопазу, ефірні олії, ваніль, дистилят акації, дистилят коріння русалчиного хвоста, змелене перо птаха сирін… Тут і такі птахи водяться? Схоже на те, оскільки перо у наявності. А от дистиляти доведеться самій отримувати. Яке щастя, що Колвін обзавівся одразу декількома приладами! Заразом і аламбіком покористуюсь: я навіть не мріяла таке наживу побачити. Добре, що вся ця апаратура вже підключена до води, і навіть з підігрівом проблем не виникло.

Поки все це дистилюється, зроблю навішування. Боже мій! Навіть аналітичні ваги у наявності, й вже налагоджені на унції. Ну, хоч не доведеться морочитись із перерахунком. Я ладна вас у щічку поцілувати, Ігорю Дмитровичу, якщо ви мене раніше не приб’єте. З цим розібрались. А що там за приписка? Підживити силою?! Не можна було у подробицях процес розписати?! Мало що: може, хто з нащадків цим користуватись буде – як їм усе це розуміти? Як мені це розуміти?! Виплеснути назад те, що всотала після зачісування Тимоша? У будь-якому випадку, інших варіантів в мене все одно немає.

Я пройшлась вздовж дистиляторів: усе, що повинно кипіти – кипить, що повинно капати – капає. Все інше – готове до змішування. Можна й почитати.

Виходячи із записів, я зрозуміла, що Колвін багато над чим експериментував, і багато препаратів, чи ж то зілля, були створені особисто ним. Не дарма все ж його вважають одним з найбільш талановитих біохіміків сучасності. Я читала його труди, в котрих він писав про індивідуально створені ліки, які синтезують залежно від розуміння метаболічних реакцій організму на патофізіологічний вплив, виявлений за допомогою поки що ядерно-магнітно-резонансної спектроскопії. Власне, в цьому і сутність метабономіки.

Ось цю тему курсової я й вибрала. Перспектива дійсно приголомшлива: не напихати людину навмання ліками загального спектра, а точно знати, що їй підійде в умовах саме її організму.

Так… вибрала. Усе накрилось мідяним тазом. І, що мене чекає тут? Хоча, яка тепер різниця? Вченим мені вже не бути. А у Лукомор’ї також люди працюють. Не викине ж мене Колвін на вулицю, коли стільки зі мною возиться? Кудись приткне, щоб з голоду не померла. В усякому разі, мені тут подобається. Магія, загалом, цікавіше звичайної біохімії. Якби ще дехто рикав рідше, то вже й зовсім можна було б радіти, що обставини склались саме так…