Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Наш палац – осередок сили, Калеріє, не дарма я перенесла його сюди, в оточенні наших лісів, тут він прихований від цікавих смертних. Знайти наш замок можуть тільки маги. Джерело живить усю магію, якщо його зруйнувати, всі маги Ґотліну, і всіх прилеглих до кордону королівств, втратять свої сили. Ось чому палац вистояв у вогні, ось чому він тримається в холоді. У його фундаменті осередок чистої сили, і ми, як клан Ґотлінів, є найсильнішими представниками, оскільки виросли на цьому джерелі, вбирали силу палацу з самого народження.
–Вищі...
–Про це тільки здогадуються. Але якщо дізнаються, зрозуміло стануть боротися з нами за право володіння палацом. Але він наш за народженням, і джерело не підкориться їм, якщо ми залишимося живі.
Так і сталося трохи пізніше. Армія воїнів у темних обладунках кинулася на палац, намагаючись загарбати з нього хоча б цеглинку. Пітер прибув на місце, беручись відбиватися. Оборона Ельги слабшала і вона раз у раз відстрілювалася крижаними списами. Ельгорт обсипав прийшлих хуртовинами, але щільні шоломи захищали воїнів. Калерія, бачачи це, не піднялася з ліжка, вона дивилася у стелю, вималювану фресками з історією Ґотлінів, і випивши зілля, заплющила очі. Сльоза потекла по її обличчю, і вона вимовила заклинання. Ельга проткнула наскрізь трьох воїнів крижаними піками, що виривалися з–під землі. Ельгорт заколов двох ножем. Пітер насилав на всіх високе полум'я.
– Де ж Калерія?! – крикнув Ельгорт. – Ми не вистоїмо.
– Ще, як вистоїмо!
Ельга зітхнула і з її рук посипалися уламки льоду, вони дрібнішали і проникали в панцир воїнів, впивалися в шкіру і очі, вони тут же падали ниць і вже не піднімались.
– Щось новеньке.– заявив Ельгорт.
Пітер втупився на те, з якою насолодою сестра знищувала ворога, і в його голові промайнула думка, яку він гнав від себе ще багато років. Ельга змахнула рукою викликавши свого кастодіана, Айларіан в ту ж секунду приніс Калерію: вона зісковзнула з його спини та впустила пляшечку зі зіллям, упавши на сніг непритомною.
– Що з нею? – запитав Ельгорт.
– А, дідько! – крикнула Ельга. Вона тупнула ногою і вибудувала крижану стіну між воїнами і палацом.
– Калеріє! – трясла вона сестру за плечі.
Дівчина повільно прийшла до тями, ошелешено кліпаючи.
– Що ти зробила? – запитала Ельга.
– Вибач. Я не можу.– промямлила Калерія.
– Ти випила зілля? – запитав Пітер, взявши з її рук пляшечку.– Йосип драний! Та ти знущаєшся?!
– Як ти посміла?! – розлючено крикнула Ельга.– На наш дім напали, нас збираються вбити, а ти...
– Я не можу без Калеба. Я слабка, я...
Очі Ельги почорніли.
– Бастіане!
Хладний народець у обладунках налетів на ворогів із піками.
– Ми подбаємо про них, пані.
– Пітере, спали гостей. – озлоблено гаркнула Ельга. – Ельгорте, простеж, щоб попіл не розвіявся до мого приходу.
– Але... – почали було обидва.
– Виконувати! – обернувшись до братів, крикнула вона.
Ельга зняла плащ.
– Піднімайся.– наказала вона Калерії.
– Ельго, прошу…– благала сестра.
– Встань! – крикнула Ельга.
Вона поманила пальцями, лід під ногами Калерії заблищав, послизаючись, вона піднялася, оступившись. Її сукня була в снігу, очі й ніс червоними від плачу.
– Ти знала, що потрібна нам... – говорила Ельга, кинувши крижинку в Калерію, вона розірвала поділ її сукні.
– Так... Але...
– Ти розуміла, що ми можемо не вистояти.– продовжувала вона.
Ельга поманила дерево за спиною Калерії, і воно звалилося з корінням, обсипавши снігом Калерію, вона затремтіла, закриваючи обличчя руками.
– Ти знала, що ми можемо втратити дім.– сказала Ельга, схопивши сестру за шию.– Знову.
– Так..–прокряхтіла вона.– Але...
– Але?!– крикнула Ельга.– У тебе ще є якісь виправдання?!
Вона жбурнула Калерію на лід і схопила її за волосся.
– Зілля діє протягом одного дня й однієї ночі. Отже, якісь сили в тебе залишилися. – Ельга протягнула Калерію за волосся по снігу і кинула її на землю. Вона встала в бойову стійку, піднявши руки вгору. – Бийся!
– Ні, я... – шепотіла Калерія.
– Бийся! – наказала Ельга. – Ти віддала перевагу власному горю замість наших життів, то бийся ж зі мною, щоб довести, що маєш рацію!
– Я не вважаю, що маю рацію.– хитала головою Калерія, сидячи на землі.
Ельга поманила пальцями і в її руці опинився гострий крижаний уламок.
– Треба ж, хоч у чомусь ми одностайні! – вона метнула уламок у сестру.
Задихаючись, Калерія злетіла і, піднявши руки, викликала хмару з дощем і блискавками. Блискавка закрутилася навколо її пальців, і вона метнула її в Ельгу. Ельга виставила крижаний щит і блискавка, відбившись, полетіла в Калерію, збивши її з ніг, потім зрикошетила і кинулася в армію за стіною.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.