Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

–Не ходіть, міс. Прошу.

–Не бійся, Аароне. Я просто переконаюсь, що все гаразд.

Крики, які долинали з коридору не звучали як щось, що могло би навіть віддалено нагадувати сенс слова «гаразд». Але вчителька вже рушила до дверей і штовхнула їх. Вона роззирнулась, а тоді роздався постріл, вчителька відскочила і впала навзнак. З поранення у голові почала сочитись кров.

Діти заверещали. Хтось кинувся бігти з класу, спотикаючись об тіло вчительки, хтось позалазив під парти. Аарон і Берні, тремтіли від страху. Показавши Аарону знак, Берні поплазував до шафок в кінці класу. Відкривши дверцята нижньої шафи, він викинув звідти якісь книги і бюст Марка Твена, і заліз туди, підігнувши коліна. Для Аарона там місця не було, тож він поставив стільчик і видерся на шафу, пригнувшись попід стелею. Його непогано приховували кілька вазонів з рослинами, чиє густе листя явно давно не протирали, враховуючи, як на Аарона напало бажання чихнути. Він міцно стулив ніздрі і намагався тихо дихати ротом. До класу увійшли. За листям було погано видно хто саме це був, але Аарон помітив дві чоловічі фігури, один з них був у старій шкіряній куртці, інший у темно-синьому плащі, з закоченими рукавами. У обох були гвинтівки. Якщо перший тримав її у руках, другий, той що у тренчі, повісив її за спиною.

–Диви скільки тут дітлахів.– гиготів той, що у куртці.

–Ми ж не планували чіпати мілких? Нам потрібен тільки той корпус.

–А куди по-твоєму ті, кого ми не встигли перебити будуть бігти? Вони ховатимуться тут. Тож треба усунути цих шкетів, які тільки плутатимуться під ногами.– Ти тільки глянь.– розреготався він, схопивши хлопчика, який ховався за партою.– Ти що обісцявся?

Хлопчик тремтів, ледь стримуючись, щоб не заплакати.

–Агов…– сердечно промовив той, що в куртці, приобійнявши його.– Ти злякався, малий?

Хлопчик кивнув, витерши носа рукавом. Сльози повільно опускались щоками.

–Та не ридай. Все буде гаразд.

Хлопчик на мить ніби заспокоївся. А тоді той, що в куртці, підняв гвинтівку і приставив її до лоба хлопчика, чим викликав у нього схлип.

–Ти ж не пристрелиш його просто за те, що в нього не витримав сечовий міхур?– спитав той, що у тренчі.

–Чом би й ні?– єхидно спитав перший. І здійснив постріл. Аарон закрив рота рукою, щоб не закричати. Хлопчик відлетів назад, його очі лишились розплющеними, а кров розтікалась довкола його голови. Діти заверещали, почавши тікати. Той, що у  куртці почав стріляти їм у спини, хтось падав, хтось продовжував бігти.

–Може допоможеш?!– роздратовано повернувся він до того, що у плащі.

–Ходімо звідси. – махнув рукою він.– Тут ми закінчили.

–Вони нас бачили, придурок. Зараз якась тупоголова вчилка викличе копів, і що тоді? Нас здадуть.

–А ти як думав? Просто прийдеш, влаштуєш стрілянину і тебе відпустять додому?

–А ти хотів драматично померти від того, що якийсь особливо активний поборник справедливості розрядить тобі у груди весь магазин?

–Просто пішли звідси.

–Що, награвся? Де твоє шалене бажання помститись за знущання?

–Ці малі мені нічого не зробили.

–Але вони виростуть у таких самих виродків, що знущались над тобою. Всього за кілька років, ці малі стануть такими ж, і знайдуть свого цапа відбувайла. Ти хочеш цього?

Аарон непомітно визирнув, поглянувши на хлопця в тренчі, який стояв боком до нього. Бляха, то це ж клятий Мартін Крейн. Аарон пригадав як десь годину тому, він скромно привітався з його сестрою. А тепер ходить і відстрілює всіх направо-наліво, як дебільний гравець низькопробного шутера. Хлопець поруч з ним когось нагадував Аарону, та він не міг пригадати кого саме.

–Слухай, Діку…

–Не зви мене Діком, виродку.– процідив крізь зуби він.

Дідько. Річард Гоук, відбитий наглухо придурок, якого виключили рік тому за бійку у роздягальні. Він накинувся на когось з баскетболістів з ножем, наніс три удари у печінку. Хлопець вижив, але досі не повернувся на тренування. А Річарда затримала поліція, його було відраховано зі школи, і що з ним сталось потім ніхто не знав. Що, ж тепер ясно. Він старих звичок, вочевидь, позбутись складно. Але для чого вони тут зараз? Що вони намагаються довести? Що чмирили їх ні за що? Це спрацює? Ви не подумайте, я проти булінгу в будь-якому вигляді, це неприпустимо, однак серйозно? Це їхнє виправдання до звірств які вони чинять зараз?

Аарон різко вдихнув, пил з листя таки взяв своє і викликав чхання у хлопчика. Він різко закрив руками носа і рота, чітко усвідомлюючи, що увага стрільців перемкнулась на шафу, на якій сидів Аарон. Дік хитро всміхнувся.

–А хто це в нас тут сховався?– він помітив розкидані книжки біля нижньої частини шафи, тоді підгилив ногою бюст Твена, той надщербнувся, вдарившись об дверцята. Дік опустився навпочіпки і звісивши з коліна руку з гвинтівкою, відкрив іншою дверцята. Він криво всміхнувся.

–Здоров, малий.

Тоді Мартін схопив Берні і витягнув із шафки. Аарон закляк на місці, розуміючи, що ніяк не врятує друга, не загинувши сам. Він звісно міг прицілитись і скинути вазон на голову комусь із них, але це було б надто небезпечно. Берні лежав на підлозі. Його обличчя було червоним від хвилювання. Він на мить зустрівся очима з Аароном, який визирав з-під листя і ледь помітно хитнув головою. Стрільці цього жесту не помітили.