Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Знову глибокий вдих, щоб заспокоїтись.

Дамір вмикає музику. З колонок ллється оригінальна мелодія, щось не популярне, але самобутнє та чарівне.

Якийсь час ми мовчимо. За вікном проносяться неонові вивіски, будинки, магазини, люди, що гуляють. Якоїсь миті я розумію, що ми виїхали за межі міста, і вже пішли приватні володіння.

Я про цей район раніше тільки чула, але ніколи не бувала. Що тут робити тій, чиї зарплати не вистачить навіть на квадратний метр одного з цих будинків?

Тому напружуюсь та хрипко питаю:

– Де це ми?