Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

27

/Дамір/

Декілька годин назад

– Давай же, погоджуйся, – усміхається Сашко. – Там хлопці будуть, давно не бачились. Відпочинемо, повеселимося, потім дівчаток покличемо.

Настрою особливо немає, але я знаю, що Сашко вміє розважатися. Тому навіть побалакати з хлопцями буде непогано.

Телефон тренькає, я дивлюся на екран, трохи морщуся та не торкаюся його.

Знову Ірен. Ось стерво. Ніяк не заспокоїться. Здається, хтось із грудастих подружок надоумив її за будь-яку ціну повернути чоловіка.

Я відкидаюсь на спинку крісла. Киваю Сашкові. Замовляй давай, поїдемо. Друг світлішає обличчям, комусь дзвонить.

Зараз я не можу зрозуміти, чому повівся на Ірен?

Перед внутрішнім поглядом з'являється сцена, що сталася кілька місяців тому.

Ірен відчиняє двері та посміхається. Від неї пахне ванільними парфумами. Пухкі губи призовно посміхаються.

– Привіт, Даміре, – видихає вона своїм низьким голосом. – Я на тебе чекала.

Її рука обіймає мене за шию, шепіт обпалює:

— Зовсім забув свою маленьку кішечку.

В Ірен ні чорта немає від кішки, але якщо їй подобається, то чому не дозволити маленьку примху? Як показує практика, деяким жіночим примхам треба потурати, тоді можна отримати значно більше. Я, зрештою, сильний чоловік, можу дозволити собі побалувати жінку.

Я розпускаю пояс її халата, там навіть особливо старатися не треба. Огладжую долонею поперек, стискаю сідницю. Від відчуття оксамитової шкіри всі думки йдуть лише в одному напрямку.

Ірен знає, що робити. Солодощі відставлені, спритні пальчики розстібають мою сорочку.

— О, ти теж по мені нудьгував, — муркоче вона, прихоплюючи губами мочку вуха.

Дихати трохи важче, коли до тебе притискається оголена жінка. Але я не дозволяю їй робити так, як вона хоче. У сексі домінуюча роль може бути лише у мене.

– Не так, – хрипко шепочу я і відсторонюю її.

У величезних очах з'являється здивування та нерозуміння. І ледь помітно — страх. Раптом я прийшов, щоб сказати їй про наш розрив?

Я ковзаю пальцями по її шиї, від ключиць до грудей. Обводжу сосок, трохи стискаю його. Ірен ледве чутно ахкає, прикушує нижню губу. Дивиться мені в очі зухвало. Ні краплі не бентежиться. На відміну від улюблених мною дів, у неї були чоловіки, які навчили кожному. А вона виявилася дуже гарною ученицею.

— Розкажи, як ти чекала на мене, Ірено, — ледве стримуючи усмішку, кажу я.

— Віддано, — відказує вона. І ледве чутно скрикує, не чекаючи, що я так стисну пальці на ніжній шкірі.

Мені подобається залишати свої мітки. Стародавній сигнал первісного самця на самку. Моє — не чіпай.

— Мені було так самотньо, — видихає Ірен, мимоволі втягуючи й без того плоский живіт, — мої пальці опускаються все нижче, і вона не знає, чого чекати. – Я ...

— Ти стаєш навколішки.

Вона дивиться на мене лише кілька хвилин. В її очах стільки емоцій, що бажання тільки міцніє, і хочеться з силою натиснути на її плечі, щоби опустилася швидше.

Але Ірен – розумна дівчинка. Вона сама чудово знає, що треба робити. А тому пухкі губи посміхаються, чорні загнуті вії опускаються, ховаючи погляд, в якому неймовірна суміш невинності та спраги досвідченої повії.

Її долоні ковзають по моїх стегнах; чується звук блискавки, що розкривається.

Дихання перехоплює, коли її губи охоплюють мій член. Пальці самі вплітаються у біляві пасма. Ірен не пручається. Дозволяє мені вести в цьому розпусному танці, повністю віддається у мою владу. Вона чудово вивчила, що я люблю.

Вона бере глибоко, здається їй це подобається.

Цілком зносить дах, коли він піднімає погляд та дивиться мені прямо в очі. Видовище настільки вульгарне та збудливе, що неможливо довго триматися. Та й не хочу. Не за цим я тут.

Ірен пестить все швидше, я кінчаю через кілька хвилин. Тілом пробігає приємна хвиля розслабленості. Дихання важке, ніби у спортсмена, який пробіг дистанцію.

Диявол! Чому вона це робить так добре? Це не дозволяє подивитися на когось іншого. Ірен – чудова коханка. А можливо…

І відразу розумію, що це «можливо» занадто ефемерно. Мені не потрібна розпусна дружина, яку потягне на пригоди. Так, я хочу, щоб вона була незаймана до зустрічі зі мною. І нехай недосвідчена, проте гарантовано чекає на мене, а не на когось іншого. І я нізащо не побажав би дитини від такої, як Ірен. Чого вона зможе навчити? Така не рівна мені й родині Бахтеярових. А що недоліки... Так вони у всіх є, навіть у мене.

При цій думці я криво посміхаюся. Ірен хмуриться. Здається, вона трохи спантеличена. Зовсім не така реакція, на яку розраховують після такого дійства. Доводиться виправлятися.

— Солоденька, ти диво, — кажу я найсолодшим тоном, на який тільки здатний. Піднімаю її і цілую в губи, на яких ще залишився мій смак.

Ірен відтає, намагається пестити, доводиться трохи продовжити ласки, але я з подивом розумію, що не хочу сьогодні затримуватися. Секс, звичайно, добрі ліки від робочих турбот, але дуже короткочасно.

— Я приготувала смачну вечерю. Ти залишишся?

Знаю я, знаю твоє "приготувала", крихітко. Купила в магазині, замовила у ресторані, гарно розклала на тарілки та підігріла. У приготуванні Ірен повний нуль, але ніяк не хоче цього визнати. На цю спробу виставити себе прекрасною господаркою я дивлюсь крізь пальці. Зрештою, я приходжу сюди не для того, щоб поїсти.

Але все ж таки з Ірен я прощаюся через півгодини, пообіцявши купити чергове брязкальце. Якби була її воля, начепила б на себе весь асортимент наших магазинів. Але я не засуджую пристрасть до каміння. Нехай носить, що хоче. Я люблю робити подарунки. Дорогі подарунки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍