Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 23. Вісімка

Чи може це бути Ембері? Платон дуже сподівався на це. Але викликали питання ці люди, біля яких знаходився знак райдужної вісімки. І чому Платон опинився серед них? 

Звичайно, розмова тих недолугих «шпигунів», Шегруна та Грота, навела його на відповідні логічні висновки: за ним слідкували, тому що перевіряли, чи приймає він офертні пігулки від «Вірт+Реал». І Платон не дурний, второпав, що пігулки непрості, можливо, й справді, дають якусь особливу фору, специфічні властивості, що допомагають у вірті. 

Одне його дивувало: чому він? Чому саме Платон став об’єктом цікавості незрозумілих людей, які ведуть якусь свою гру, і, напевно, тісно пов’язані і з «Віртуозною Грою», і з компанією «Вірт+Реал». 

Так і не знайшовши відповіді на це питання, хлопець пробігся по списку з восьми осіб, які мали вісімкове емодзі біля нікнеймів. Почав натискати кожне з імен і переходити до їхніх аватарів, розглядати портрети цих людей.

Командос Емілі. Аватар зафіксував знайоме обличчя Ембері з блакитними очима, трохи задертим носиком, очі дивилися строго й серйозно. Військовий одяг личив дівчині, а з-під червоного берета, одягнутого трохи набакир, вибивалося пасмо неслухняного білявого волосся. Жодної іншої інформації про дівчину не було. 

Другим у списку був чолов’яга під ніком Інстант. Платон зловив себе на думці, що чув десь це ім'я, але скільки не напружував пам'ять, так і не згадав, за яких обставин міг його бачити чи чути. Чоловік на аватарі був таким собі накачаним мужчиною, який складався лише з мускулів та голови, яка губилася між вигнутих м’язистих плечей. Сили й міці йому було не позичати. Платон лише гмикнув і поглянув на ім’я третього гравця. 

Крапс. Темношкірий хлопець, звичайний, нічим непримітний. На голові короткий їжачок волосся, на носі окуляри. На правій щоці, правда, мав родинку, яка спочатку здалася Платонові багом у візуалізації аватара. Непримітний ботан, як назвали б його у школі. Цей хлопчина мав дуже юний вигляд, можливо, лише нещодавно отримав дозвіл входу у вірт. 

Сонячна Машина. Платон здивувався такому імені. Це була дівчина. Кругловида, весела, широко посміхалася в екран. Така завжди виступає душею компанії, базікалка й веселуха. Видно, повненька, все, що треба, при ній. 

Попелюшка. Дівчина лялькової зовнішності, вся у рожевому. Такий собі аватар Барбі. Платон довго розглядав її великі очі, намагаючись вгадати, чи це просто таким чином деформовано візуалізацію ігрового аватара, чи ця дівчина-гравець має насправді такі великі очі.  

Рожеве Бікіні. Ця чуттєва жінка була справді в рожевому бікіні. Її майже оголене тіло здавалося ідеальним. Тут Платон трохи повтикав у відверті форми, яке бікіні майже не приховувало, а потім неохоче перейшов до наступного гравця. 

Парашутист - так звали цього чоловіка. Платон зиркнув на картинку і завмер. З аватара на нього дивився Фред. Опа! А він тут яким боком? Платон був здивований і спантеличений. Але це була зайва ниточка до розгадки задуму організаторів гри. Бо якщо він не знав інших учасників, то з Фредом міг про це поговорити. 

Отже, четверо жінок і четверо чоловіків. Усіх - вісім учасників «Віртуозної Гри». Кожен має біля свого імені райдужну вісімку, кожен якимось чином виділений системою. І Платон та Ембері серед них. І Фред, чорт його забирай! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍