Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 24. Експеримент

Зранку свіжа, як огірочок, пані Гроса стрибала біля Платонового ліжка і аж сяяла від нетерпіння розповісти йому останні новини.  

Хлопець ледве розплющив очі, а вона вже торохтіла йому над головою, перекрикуючи нявкіт Бомбуса, котрий теж репетував про своє: хотів їсти. 

- Платоне, хлопці скинули інформацію про моїх «щуриків», Грота та Шегруна, яких вчора вони трохи притиснули до стінки, і ті, як миленькі, все розповіли! Вони з команди Сержа Гармаша! От халамидник! Знову щось затіяв! Ти поки вставай, іди умивайся, - скомандувала жінка, побачивши заспане й ошелешене обличчя Платона, - а я поки каву-чай зроблю! І Бомбу-у-усика гарнюнього погоду-у-уємо! Бомбусик котик миленький, м’якенький, пухкенький, іди сюди, я тебе поцьомаю! – пані Гроса схопила Бомбуса на руки й понесла на кухню. – Який ти голодне-е-енький, який ти мале-е-енький... Ану геть, зараза така! Ще й дряпається! Я до нього з усією душею, а воно виривається, сволота! А кігтями навіщо? Я ж тебе не дряпаю своїм манікюром!.. 

На кухні почалися розбірки з котом і запахло меленою кавою, а Платон побрів у ванну. Вчора трохи довго сидів за компом, тому не виспався... 

- Серж Гармаш постійно спонсорує різні цікаві розробки, дослідження, підтримує українську сучасну науку і навіть щось там вкладає в космічні розробки. Та не про те мова! – пані Гроса, сьорбаючи чай, аж кричала, намагаючись якнайшвидше розповісти Платонові про те, що дізналася. - Він інколи влазить у дрібні й не дуже афери, але всі закривають на це очі, бо гроші від нього надходять колосальні і в державну скарбницю, і в кишені тому, кому треба. Наші горе-розвідники належать до команди науковців, які працюють в лабораторії «Вірт+Реал», вивчають щось там пов’язане із тими пігулками від звикання до вірту, про які ти мені вчора розповідав. Це експериментальна партія, яка поширилася на окремих людей, до яких не пощастило потрапити й тобі, Платоне. Чи пощастило, це як подивитися. Що вони роблять, на що впливають, це покрито величезною таємницею. Хлопці, поки були в поліції, зробили один законний дзвінок адвокату – й у відділок подзвонив один ве-е-еликий бос, який наполегливо "попросив" відпустити затриманих. В результаті, ми лише знаємо, що ці пігулки з експериментальної партії, ти, Платоне, належиш до цих людей, і все це якось пов’язано з Віртуозною Грою... Отже, це якийсь експеримент і ти його учасник! Але за законом, ти мав би підписати згоду про цю участь, - пані Гроса замислилася. А Платон одразу ж згадав, як ставив підпис у смартфоні офісника, котрий упхав йому ці офертні пігулки. Мабуть, то й була згода, а він так поспішав, що підмахнув документ не ознайомившись.

- Я вже вирахував тих гравців, які, напевно, приймають пігулки, - Платон теж мав цікаву інформацію, якою й поділився з пані Гросою. 

- Отже, ти можеш порозмовляти з твоїм знайомим Фредом,  можливо, він щось знає додаткове, чого не знаєш ти. Крім того, цікаво було б дізнатися, за яких умов до нього потрапили ті пігулки, - пані Гроса була повна ентузіазму і рвалася розслідувати справу. – Я могла б піти з тобою... 

Вона запитально глянула на Платона, але він заперечливо похитав головою: 

- Ні, я порозмовляю з ним сам. 

І жінка розуміюче кивнула, але все-таки не втрималась і додала: 

- Ти з ним не тягни соплі, а бери одразу ж нахрапом! Справа в тому, що ти, Платоне, дуже культурний і спокійний. Не звик конфліктувати, а в житті треба все видирати зубами й кігтями, - жінка зиркнула на подряпину, яку недавно лишив їй Бомбус на тильній стороні долоні. – От як в твоїх вітуальних іграх! Ти ж там спец! Уяви, що ти маєш пройти квест. Але в реалі! Впевненішим будь! Фред точно щось знає! І з Ембері своєю тобі треба бути наполегливішим! Коли наступного разу побачиш – одразу ж без слів переходь до справи! Цілуй! Жінки люблять рішучих чоловіків! 

Платон розреготався! Такою веселою й цікавою була пані Гроса, що на неї не можна було сердитися й ображатися, хоч і лізла вона в Платонове особисте життя, але робила це так невимушено й природно, що тут і сказати було нічого. 

- Я спробую, - кивнув він крізь сміх. 

- Треба не пробувати, а одразу ж їсти! - посміхнулася пані Гроса. – Тобто цілувати! Ну, добре, ми з Бомбусом уже підемо. Дякую за прихисток! Було весело! Я увечері зателефоную, спитаю, як пройшла розмова з Фредом... 

Пані Гроса поспішила додому, а Платон ще довго згадував її сміх і настанови. Потім сів за комп і почав перевіряти, чи є в нього доступ до третього рівня гри. По ідеї, він мав перейти одразу ж на п’ятий. Радий був виявити, що розробники не обманули – і він справді мав приступити до Віртуозної Гри аж через два дні і одразу ж на п’ятому рівні. Ще трохи посидівши за компом, Платон зібрався і пішов до Фреда. Хоч як не хотілося. Але розібратися у цій справі з пігулками було варто...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍