Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 29 -

Черлйз та Моріана були ідеальною парою, які підходили для виховування майбутньої спадкоємиці цілого королівства. Морвес їх обрав особисто, бувши впевненим, що саме ці люди потурбуються про маленьку дівчинку, як про власну доньку. Розпач від неможливості мати дітей, не можна вилікувати, але Даерон був певен, що саме Сільсія зможе подарувати подружжю Аберхат шанс, про який вони мріяли.

Морвес виконав прохання королеви, а також зміг зарадити проблемі старого друга. Та чим більше минало днів, тим більше Даерон не мав спокій. Поставлена печатка, яка мала стримувати силу майбутньої спадкоємиці трону була надто великою.

— М’ятний чай, як ти любиш.

Моріана спочатку ставить на стіл скляний чайничок в якому заварена свіжа м’ята, після чого наливає до склянки, підсуваючи її до Даерона. В склянці відбивається полум’я каміна, яке було єдиним джерелом світла в будинку. Морвес завжди приходив із настанням сутінок, піклуючись про свою конфіденційність.

— Дякую, — Даерон м’яко всміхнувся, — я відправив до міста цілителя. Він має скоро прибути.

Будинок був затишним, і щоразу прибуваючи в гості до Аберхат, Даерон впевнювався, що не помилився із вибором батьків для маленької Сільсії. Дитячих іграшок ставало все більше, як і маленьких фотографій на комоді.

— Морвесе, ти маєш припинити сюди приходити.

Черлйз виважено сидів на стільці зі схрещеними руками на грудях. На перший погляд, чоловік виглядав суворо – густі брови, квадратне підборіддя, широкі плечі, зріст під два метри, густа доглянута борода яка діставала майже ключиць та поголена голова налисо. Та зовнішність була оманливою, чоловік мав надто добре серце як і щиру широку посмішку.

— Це справді востаннє, — Даерон говорить правду, але на Моріану не дивиться, яка сердито підтиснула губи, дивлячись на свого чоловіка з осудженням. — Цілитель Мейб допоможе підтримувати стан Сільсіїї.

— В неї немає жодних проблем зі здоров’ям! Я дбайливо піклуюся про доньку.

Моріана відразу споглядає на дитяче ліжечко в якому мирно спить маленька дівчинка.

— Морі, ти чудова мама, я не маю сумнівів, — спокійно говорить Морвес. — Джило Мейб брат Енерейз Кабарг. Він знається чудово не лише в цілительстві. Наразі він єдиний хто здатен допомогти Сільсії, якщо її сила зросте.

—  Морвесе, ти забуваєш, що моя крамниця повна магічних артефактів, які допоможуть з легкістю пригнітити її силу.

— Морі, артефакти – це тимчасовий ефект. Сільсія не повинна викликати цікавість у когось через свою магію. Її потенціал має бути низьким, і на моїй пам’яті жоден артефакт не був на це здатен.

— Але…

— Морі, досить, — в розмову втрутився Черлйз, не давши дружині завершити речення. — Ми зрозуміли, Мейб буде контролювати магію Сільсії. Так? — він звернувся до Даерона, поклавши обидві долоні на стіл.

— Так.

— Якщо моя донька не здатна буде чаклувати, — Черлйз наголошує на тому, що Сільсія його донька, — Я особисто потурбуюся про те, щоб вона мала чудову фізичну підготовку й могла себе захистити.

— Як тобі заманеться, — вимовляє Морвес, допиваючи м’ятний чай. — Зрештою я від тебе іншого й не чикав, — легка посмішка з’являється на його губах.

— І Морвесе, забудь дорогу до мого будинку. Не приходь без крайньої потреби.

— Я все розумію Черлйз. Це справді мій останній візит.

***

— Сія! — викрикнув чоловік, щойно двері шпиталю відчинилися, — як давно тебе не було!

Десь далеко почулися шаркаючи кроки, хвилиною пізніше до коридору увірвався худорлявий старець, із кучерявим сивим волоссям, широкою посмішкою, ямочками на щоках та ціпком в руках. Старець не шкутильгав, використовував ціпок скоріше як аксесуар, ніж за призначенням.

Капрал уважно дивився на знаменитого цілителя, який зовсім не виглядав за своїм віком, хіба що його блакитні очі, які вже від прожитого віку стали тьмяними. Уайт стояв позаду Сільсії, яка відразу кинулась в обійми цілителя, мов до власного дідуся.

— Вибач, мала деякі справи.

Аберхат в присутності цілителя була зовсім іншою, мов вона була маленькою дівчинкою, якій хотілося вразити дідуся. Це відчуття не покидало Роувена.

— Оцей чоловік, це твої справи?

Цілитель просвердлив капрала поглядом, мов ним він міг сканувати якісь дані.

— Ні-ні, — відразу ж заперечила Сільсія. — Це Роувен Уайт капрал королівської гільдії Анзу, а це цілитель Джило Мейб. Він сюди прибув через доручену місію, а я влаштувала йому екскурсію містом.

Роувен протягнув руку для потискання, та Джило навіть оком не повів.

— Он воно що, — з недовірою сказав Мейб. — Це звичайний шпиталь. Якщо вам знадобиться лікування чи медикаменти, ви знаєте куди звернутися.

Мейб говорив холодно, відчужено так і не потиснувши руки капралу. Роувен не був дурнем і він вже не раз мав справу саме з такою реакцією. Частіше за все, за подібним відношенням стояла неприязнь до королівських чаклунів або  особиста. Уайт прийняв руку, а Сільсія відчула як її щоки червоніють від ніяковості.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍