Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

– Нас обстрілюють? - спитав Хакслі, висунувши голову з-під ліжка.

– Єва! Ровендер! Сюди! - Затріщав голос Хейлі в інтеркомі. – У нас проблеми.

Ті пробралися до кабіни. Єва вчепилася за дверний отвір, коли корабель струснуло і закачало. Темна зловісна хмара закрила лобове скло, наче раптом настала ніч.

– Шторм? - Запитала Вісім.

- Ні, - відповів Хейлі. – Гірше.

З хмари на кабіну посипався град куль.

- Тримайтеся! - Крикнув Хейлі і різко спрямував «Біжу» вниз. Шлунок Єви підстрибнув прямо до горла, сірий ландшафт унизу наближався до них із величезною швидкістю. Хейлі вирівняв корабель і круто нахилив його на правий борт.

– Дивіться! - Вісім показувала кудись нагору.

Темна хмара виявилася зовсім не грозовою, це був жахливий розмір повітряний корабель. Бойовий корабель.

- Кадм, - прошепотіла Єва.

- Ага, - озвався Хейлі. - Я думав, ніякий корабель в ангарі не здатний нас наздогнати, але, схоже, дещо вже явно на ходу.

– Декілька? - спитав Хакслі здивовано.

– Угу. - Хейлі махнув рукою на екран радара: великі точки, пульсуючи, наближалися до Біжу. Кулі продовжували сипатися в корпус суденця, лобове скло тріснуло.

- Погано, - сказав пілот.

Єва почувала себе заціпенілою. Застиглою. Зовсім марною. Дівчинка дивилася крізь ілюмінатор корабля, яким не могла керувати, на переслідувачів, що наближаються. Вступаючи в протистояння з Бестіїлом, вона хоч би була на землі.

- Ти можеш піти від них? - Запитала Єва.

- Намагаюся!

Хейлі стиснув щелепи і направив «Біжу» прямо у хмари під неможливим кутом.

– Вони наганяють! - Вигукнула Вісім, стискаючи спинку крісла пілота.

– Це компактний транспортник. - Хейлі перевернув судно, ухиляючись від обстрілу. - Він не пристосований для таких перегонів.

- Треба приземлятися! - Єва насилу трималася на ногах, борючись із силою тяжіння.

— Летимо над Північними Пустелевими землями, наскільки я можу судити, — сказав Хакслі, чіпляючись за стіни кабіни; судно сильно кренилося. – Якщо приземлимося тут, нам точно доведеться висиджувати вертиплавців.

Сильний гуркіт пролунав з борту «Біжу», на панелі приладів запищала сигналізація. Корабель почав шалено і абсолютно безконтрольно обертатися, тож пасажири потрапляли на підлогу кабіни. Він обертався все швидше, в голові Єва помутніла. Рука старшої сестри стиснула її долоню.

"От і все, - подумала дівчинка. - Зараз ми вріжемо, і я помру".

Корабель вийшов із штопора і вдарився об землю, потім рвонув убік над піщаною рівниною і знову знявся в повітря.

- Вони забили піною бортові двигуни ближче до хвоста, - повідомив Хейлі.

- Ви втратили тридцять відсотків маневреності, - спокійним тоном сказала панель управління.

- Чи можемо ми якось прочистити прискорювачі? – поцікавився Хакслі.

– У повітрі – ні, – відповів Хейлі, піднявши очі. На них знову насувалася тінь військового корабля. – Вони намагаються змусити нас приземлитися. Тримайтеся за щось!

«Біжу» метнувся осторонь поточного курсу і виринув біля самого борту гігантського корабля. Кулі барабанили по всьому корпусу, поки Хейлі вичавлював із суденця максимум його можливостей. І знову він різко спрямував корабель угору, у хмари.

Єва побачила, як у борту військового корабля відкривається великий бічний люк.

– Це ще що? - Вона вказала на три конуси, що підіймаються з люка.

- Не знаю, - відповів Хейлі, люто натискаючи на якісь важелі та кнопки. – Ракети якісь.

- Я припустив би, що це пристрої наведення, які відстежують об'єкти за тепловими показниками, - похмуро промовив Хакслі. - Все, ігри скінчилися.

– Вони знесуть нам двигуни, – додав Хейлі.

– Тільки якщо я їм не завадитиму. - Хакслі рішуче підскочив до драбинки, що веде у вантажний відсік. - Ходімо, бієчко, допоможеш мені.

– А що ми робимо? - Запитала Єва, спускаючись за ним.

Хакслі відстебнув кріплення дорсеанського глайдера, потім легко підняв апарат і поставив на трап.

- Давай відкривай. І швидше! - Хакслі застрибнув у глайдер і завів двигуни.

- Що ти збираєшся робити? - Запитала Єва з наростаючим почуттям тривоги.

- Відвести ці ракети від корабля, ось що.

– Ні!

- Ах, та ти не хвилюйся за старовину Хакслі, - посміхнувся він їй. - Я вибирався з переробок гірше цієї.

– Їхні ракети вже на старті! - Закричав Хейлі через інтерком. – Не знаю, що ви там робите, але робіть це швидше.

– Відкривай! – наказав Хакслі.

Єва активувала трап. Вона мало не оглухла, коли через люк усередину корабля увірвалося повітря. Знизу до них наближалися три вогняні зірки.

- Ось цікаво, - сказав Хакслі, - чи велить старенька королева скласти пісню про мою хоробрість? Як гадаєш?

Єва не знала, що відповісти. Вона підбігла до інопланетянина і міцно обійняла його.

- Не змінюйся, - з усмішкою сказав той і вирвався з «Біжу» назустріч ракетам.

Підлетівши ближче, він розгорнув глайдер і метнувся вниз. Ракети відразу скоригували свій курс і кинулися за миртіаніном.

Поки закривався трап, Єва встигла побачити, як глайдер мчить прямо до військового корабля.

Прямо до його двигунів.

Коли бойове судно вибухнуло, вона витерла сльози рукавом.

"Прощавай, Хакслі".

Синя рука лягла на плече Єви.

- Ходімо, - тихенько покликав Ровендер. – Нам треба йти.

Піднявшись у рубку, Єва виявила, що вони знову летять у хмарах. Хейлі натиснув на кілька кнопок і простягнув дівчинці руку:

– Лади. Ходімо!

– А де все? - Запитала Єва, залазячи в рубку. Знизу прилетів ще залп, і хмара куль ударила по корпусу.

Хейлі провів Єву і Ровендера в найдальший кінець житлового відсіку, де були відчинені досі невидні двері. Усередині рятувальної капсули вже тіснилися Єва Вісім та Надео. Ровендер вліз усередину і влаштувався поряд.