Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона увімкнула собі Різдвяну історію та залізла під ковдру. Зараз, не дивлячись на те, що бабуся була у лікарні, дівчина почувалася щасливою, а найважливіше — захищеною.
Чоловік постукав у двері й просунув голову в отвір: — Прошу до столу.
Орися, не чекаючи ні секунди, попрямувала донизу, адже її просто з'їдала цікавість, що ж він для неї приготував.
У вітальні на столі стояла таця з ролами. Пляшка червоного вина і ще одна таця з фруктами. “Він зробив роли?” — здивувалася дівчина. Чомусь менше за все вона очікувала саме на цю страву. Підійшовши ближче, вона посміхнулася, бо ж роли були мінімум вдвічі більші за розміром, ніж звичайні. Однак коли Ярослав підійшов, дівчина сховала посмішку.
— Дуже дякую, — щиро промовила вона, — для мене ще ніхто ніколи й нічого не готував, крім бабусі.
— Сідай і пробуй, — Ярослав збуджено бігав навколо столу, то відкриваючи пляшку, то відсуваючи стільця, щоб Орися сіла.
Дівчина приготувалася брехати. Однак на диво ці величезні роли й справді виявилися смачними.
— Там усередині форель, — хвалився Ярослав, — і плавлений сирок. А рис я варив з купою різних спецій, щоб він був гостреньким.
— Це дуже смачно, — з набитим ротом відповіла дівчина.
— А ну я теж спробую, бо може ти мене обманюєш, — засміявся Ярослав й заковтнув наступний величезний рол. — Хм, і справді смачно.
Чоловік невідривно дивився на Орисю. В його очах відблискувало сяйво люстр й водночас відображалася сама дружина. Дівчина знітилася. Вона відвела погляд.
— До речі, це мій другий подарунок, — дожовуючи, показав на стіл Ярослав.
— А третій? — засміялася Орися. — Вибач за нахабність.
— Обов'язково, але пізніше.
Через пів години, наївшись, наче тюлені, вони лежали на дивані у вітальні. Ярослав клацав пультом, намагаючись знайти цікавий новорічний фільм. Несподівано він обійняв рукою Орисю й, притиснувши її до себе, поцілував. Дівчина не стала відсторонюватися. Після випитого вина й смачної їжі таке продовження було досить приємним.
— В мене для тебе подарунок, — прошепотів він їй на вухо, вскочив з дивану й побіг до свого кабінету. За хвилину чоловік повернувся з коробкою у руках.
— Що там? — зашарілася Орися.
“Як не гарно, що я йому нічого не подарувала, — думала вона, розгортаючи пакунок. — Ну нічого, буду шукати щось особливе для нього до Нового року”.
Наступної миті її щелепа відвисла. Не в змозі нічого сказати, вона розгорнула в руках комплект червоної білизни.
— Подобається? — самовдоволено запитав чоловік.
— Та що ти собі думаєш, — вигукнула білявка. — За кого ти мене маєш? Ще тиждень тому ти привів сюди хвойду посеред ночі, а тепер білизну даруєш?
Вона кинула чоловіку його подарунок в обличчя й побігла до себе в кімнату.
Ярослав залишився стояти сам у вітальні. Він здивовано дивився на червоні труси у руках.
— Що не так? — прошепотів він сам до себе. — З тою брюнеткою в мене нічого не було! — вигукнув не знати до кого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ніжний звір, Rada Lia», після закриття браузера.