Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

Почулись кроки. А тоді постріли, і звуки падіння гільз.

–Лягайте, хутко.– опускаючись з дочкою на підлогу, сказав вчитель.

–А який сенс? Якщо вони все одно нас вб’ють?– розсердився Аарон.

Він підхопив стільчика і став.

–Аароне, що ти робиш?

–Мені треба знайти сестру. Якщо я помру, то не на підлозі під партами, ховаючись. Хай поцілують мене в…

Дік штовхнув двері ногою і всміхнувся.

–Що тут у нас?

Аарон став зі стільчиком, тримаючи його ніжками вперед. Дік взяв гвинтівку обома руками і прицілився, Аарон зібрався бігти вперед. Та пострілу не сталось. Схоже в Діка скінчились набої, він уже торкнувся поясу, щоб дістати з’ємну обойму. В той час Аарон щодуху побіг вперед, штовхнувши Діка ніжками стільця.

–Чого ти, бляха стоїш? – гаркнув Дік.– Лови засранця!

Аарон біг щосили, він чув, як кулі свистіли довкола, немов Дік та Мартін намагаються поцілити йому в спину, та він хутко забіг за ріг. Скориставшись миттєвим збентеженням стрільців, усі, хто переховувався у класі побігли. Та вже у зеленому куточку на поверсі, Дік скинув куртку на підлогу і поцілив вчителю іспанської у спину, а його дочці завдав близько п’яти пострілів у груди. Вона так і загинула з іграшкою в руках.

Аарон біг до сусіднього корпусу, він забіг до вбиральні, випивши води з-під крану. Він біг так швидко, що серце аж боліло, гупаючи в грудях. Постукавши у кабінку, він почув крик. Двоє дівчат сиділи, притиснувшись спинами до стінок кабінки, колінами одна до одної, а ноги помістивши на унітаз. Їм було страшенно незручно в такій позі, про що свідчило тремтіння їх тіл. Чи це був страх?

–Тут їх нема.– похумро заявив Аарон.–Вони у молодшому корпусі.

–Залазь сюди. – протягнула руку одна з дівчат.– Треба перечекати, поки поліція приїде.

–Вони приїдуть?– здивувався Аарон.

–Мінді чула, що директорка викликала їх.

–Я б не вірив достовірності інформації, яку озвучує Мінді.

Дівчата переглянулись.

–Ви бачили Патришу Харт?

–Вона була у класі інформатики. А коли все почалось…не знаю. Казала, що має побігти в молодший корпус по брата.

–Бляха.

–То це ти її брат?

–Я навіть не знала, що вона не єдина дитина в родині.

–Ну, якби у Діка не скінчились кулі, то була б єдина. Гаразд, я маю бігти.  Ви будете у нормі?

–Який ти милий.– всміхнулась одна.

–Ага, і говорить, як дорослий.– додала інша.

Аарон закотив очі і пішов геть із вбиральні. Він блукав коридорами ще певний час. Зазираючи до класів, він сповіщував всіх, що стрільці у молодшому корпусі, тож у них є можливість тікати, але всі були занадто налякані, щоб вірити. Чи просто не хотіли покладатись на слова дитини?

Почувся постріл і гортанний регіт Діка. Дідько, вони повернулись сюди. З комірчини висунулась рука і, схопивши хлопчика за футболку, затягла всередину, закривши двері. Рота Аарону закрила маленька долонька.

–Якого дідька ти тут забув?– шипіла на нього Патриша.

Аарон забрав руку зі свого рота.

–Тебе шукаю.

–Мене? Ти бляха, серйозно думаєш, що зміг би мене врятувати?

–Не гівнись, Пат. Я просто хотів переконатись, що ти ще не відкинула копита.

–Як мило.

–Ну, не надто, бо ті телепні тепер знову в цьому корпусі.

–Як ти взагалі зміг втекти?

–Штовхнув Діка стільцем і скористався тим, що Мартін стояв і тупив.

–Молодчина, Аароне. Поліція скоро буде.

–Мене справді турбує, як всі так покладаються на величезну ротяку Мінді.

–Про що ти?

–Вона розповсюджує купу неперевіреної інфи.

–Тобто?

–Містер Айріс, вчитель іспанської, сказав, що директорка намагається викликати поліцію, але ці виродки якось блокують зв’язок. Тож чи викликала вона поліцію, чи ні – невідомо.

–Бляха…– зітхнула Патриша, торкнувшись своєї шиї руками.

–Я думаю вона мертва.– опустив очі Аарон.

–Тобто?– поглянула на нього  сестра.

–Кого б першого ти нейтралізувала? Хто становить загрозу? Правильно, адміністрація закладу і та тітка-секретарка зі стаціонарним телефоном. Я думаю ніхто не встиг нікого викликати, тож ми тут, доки не закінчаться або набої, або люди.

–Як ти можеш спокійно говорити про таке жахіття?

–Якщо я піддамся паніці, то здохну, як всі інші.

–А де Берні?

–Він не здався паніці, але довірився їм. Той клятий Дік всадив у нього три кулі.

Патриша заплющила очі, щоб не заплакати. А тоді прислухалась.