Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

–Тихо!– застерегла вона.

Кроки наближались до комірчини. Патриша заштовхала Аарона до маленького кутка між шафкою прибиральника і стіною.

–Що ти робиш?

–Заціпся і сядь крячкою.– крізь зуби прошипіла вона.–Ні звуку.

Вона підійшла ближче до дверей. Кроки спинились.

–А тут у нас що?– відчинивши дверцята, вишкірився Дік.– О! Патриша Харт! Мій друг давно хотів з тобою познайомитись!

Аарон притиснувся до стіни, обдумуючи як витягти сестру з лап Діка, що саме зухвало обійняв її за талію. Втім обабіч нього були лише мітли і технічні засоби. Не надто хороша зброя, коли ти на чотири голови нижче нападника, і в нього є вогнепальна зброя.

Патриша мовчки йшла разом з Діком.

–Мартіне! Дивись, хто ховався у комірчині.

–Патришо…–зітхнув він.

–Слухай, я вельми тобою невдоволений, Триш. Я ж можу кликати тебе, Триш? Коротше: Мартін закоханий у тебе з якого там… восьмого?

–Шостого.

–З шостого? Ого! З шостого класу, уявляєш? Він намагався з тобою познайомитись, та ти ігнорувала його і це розбиває мені серце. Як думаєш, сьогодні, у цей прекрасний день, ти б прийняла його запрошення піти на побачення?

Патриша мовчки дивилась то на одного вилупка, то на іншого.

–Якась вона мовчазна.– сказав Мартіну Дік.– Чуєш, може їй треба мотивація?

Дік зробив крок назад і приставив дуло гвинтівки до потилиці Патриші. Аарон спітнів, спостерігаючи за жахливою картиною крізь вузьке віконце-решітку.

Патриша натомість не сіпнулась, хоча відчувався її страх, він концентрувався у тремтінні щелепи і рук.

–Діку, не треба.– зітхнув Мартін.

–Не називай мене Дік!– гаркнув він взявши гвинтівку обома руками.– Я пристрелю це стерво, якщо ти ще раз посмієш назвати мене Дік.

–Вибач. Вибач…– виставив руки долонями вперед Мартін. Його погляд схвильовано перетікав від Патриші до Діка і назад. Хлопець був розгубленим.

–Чуєш, Тришо…

–Не звертайся до мене так.– крізь зуби процідила вона.

–О! Вона говорить! А я вже хвилювався.– Дік приобійняв її за плечі, притулившись своєю скронею до її.–Чуєш, мала, а ти дійсно гарненька. Я розумію, чому Мартін тобою захопився.– він провів руками по її спині і легко стис її сідниці.

–Не чіпай її!– гаркнув Мартін.

–О, ти ба який лицар. Що? Хочеш сам помацати? Там є за що вхопитись.

–Та пішов ти!

–Слухай, якщо ми її не вбиваємо, то чого б не погратися?– Дін обійшов Патришу і торкнувся її ключиці, яка проглядала з-під кофтини з круглим вирізом. Тоді опустив руки нижче і охопив її груди.–О…Це дуже добре. Слухай,  а не забагато на ній одягу, га?– звернувся до Мартіна Дік.

Мартін нервово ковтнув.

–Може знімемо щось?

Мартін мовчав. Дік знову торкнувся її грудей, на цей раз стискаючи сильніше.

–Забери від мене лапи!– штовхнувши Діка, крикнула вона.

–Воу!– приставивши гвинтівку до її грудей, сказав Дік.– Обережніше, люба, інакше відстрелю твої пружні цицьки.

Він наблизився до неї, не прибираючи гвинтівки і поцілував. Патриша скривилась.

–М…в неї губи пахнуть як кавун.– сповістив він Мартіну, а тоді повернувся до Патриші.– Це якась помада? Смачно.– він знову повернувся до Мартіна.– Скуштуєш? Чи спершу витягнемо її з цього огидного светра?

Мартін мовчки стискав гвинтівку, не зводячи очей з Патриші. Дік повісив гвинтівку на плече і, підхопивши кофтину внизу, ривком стягнув її Патриші через голову. Вона лишилась у чорному бюстгальтері, закривши себе руками.

–Руки по швах, Тришо, інакше ми знімемо і це.– попередив Дік.

Вона повільно опустила руки, її очі набирались слізьми, вона тремтіла.

–Нащо ховати таку красу за безформним одягом? Це майже злочин.– єхидно всміхнувся Дік.

–Чого ти хочеш від мене?– не стрималась і крикнула вона.

–Насправді? Якби не Мартін, я б тобі показав чого я хочу. Але зараз заправляє він, тож…Вважай мене купідоном, що звів закоханих.– він торкнувся плеча Мартіна.– Ну ж бо, сміливіше. Вона не чинитиме опір, якщо не хоче щоб її мізки були на стіні позаду, чи не так, Тришо?

Вона мовчала.

–Бачиш? – весело підмітив Дік.– Мовчання, знак згоди.

Мартін несміливо підійшов ближче. Патриша підняла на нього очі, сповнені ненависті.

–Я б ніколи тебе не образив.– тихо сповістив він, наближаючись.

 Патриша не встигла відповісти, як він притис її до себе поцілувавши. Вона відштовхнула його і схопивши светра побігла.

–Та ну, Триш! Ти розчарувала мене! –крикнув Дік.

–Хай йде.– ображено кинув Мартін.

–Ти дебіл? Ти дозволиш їй піти після того, як вона знову тебе принизила?