Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Айларіан погнав уперед, несучи дітей. Галеон і Кінан спорудили хатину, забезпечивши провіантом усіх, хто тимчасово розбив табір у лісі, Пітер запалив багаття. Борріярда і Арісту з малюками, Ельга наказала Кайлу доправити в ліс, разом з усім хладним народцем. Вони в безпеці, зараз для неї це головне.

Ельга вирівнялася, озирнувшись на інших. Усі в обладунках, готові до бою. Джіа і Фару міцно обійняли одне одного, шепочучи щось стародавньою говіркою. Десять воїнів Королівства Лева стояли поруч із ними, п'ятеро величезних левів, із золотистими гривами, ледь чутно гарчали, насторожившись. Старла–Кассіопея, що стискала руку Айріала, як і Каро–Генрита з Помфрі–Гаасом, виглядали сміливими, але материнське хвилювання в очах немолодої однорукої жінки, наводило на думку, що рішучість напускна. Двадцять бійців армії Сердець стояли за їхніми спинами з червоними арбалетами. Вайолет і вісім сирен Душ, хоробро трималися, тримаючи одна одну за руку з фіолетовими рукавичками без пальців. Анабелль, Кес, Едріан, Еванжеліста, Майя і Хайден, стояли окремою групкою, на шиї кожного виблискував амулет, що символізує їхній зв'язок. Хелена, Ансел, Джастіс, Темі та ще п'ятеро колишніх учнів Академії були поруч із ними, на обладунках кожного виблискували мідні шестерінки. Хелена відправила Амалі та Корнеліуса в ліс з усіма, хоч Амалі й рвалася в бій нарівні з сестрами, Хелені все ж вдалося переконати її, що вона буде потрібнішою там.

Еймарк стояв поруч із донькою Анабелль, тримаючи руку Дженніфер у своїй, Нік підняв очі на Ельгу, він виглядав схвильованим, але сповненим рішучості. Ебіґейл, Кінан, Мірайя, Арле, Іррея та з десяток німф і морських сирен у відвертих сукнях, виглядали безстрашними і прекрасними. Галеон, у незмінному плащі з моху, кивнув Ельзі, виявляючи готовність. Ліам, Есме, Найджел і Джилана трималися окремої групи, до них підійшла Калерія, взявши Найджела за руку. В її очах виднілося хвилювання, але вона намагалася тримати себе в руках. Пітер і Пайпер підняли підборіддя, вони виглядали впевнено, не припиняючи стискати рук одне одного. Олімпія, Аджаала, Містрал і Ковен стояли далі за інших. Відьми трималися відсторонено, Олімпія виглядала розбитою, Аджаала була зібраною і мовчазною. Мінджу, Демін, Дешен, Тай і ще з десяток воїнів ордену Чорної Сакури та жінок з ордену Тигра, трималися осторонь, усі, як один були зібрані з повною готовністю кинутися в бій. Ейдан взяв Ельгу за руку, і вона повернулася до нього. Здавалося, він довго збирався з думками.

–Ельга, я...

–Не смій прощатися зі мною, ми впораємося.– її голос тремтів.– Чуєш мене? Не смій!

Ейдан усміхнувся, притягнувши її до себе. Ельгорт поклав руку сестрі на плече. Вона повернулася до нього, міцно обійнявши. Анжела виглядала збитою з пантелику.

Аделайн і Оматей вийшли вперед.

–Ні! І думати забудьте! – крикнула Ельга, коли Оматей дістав меча.

–Ми будемо разом із вами до кінця.– відповів він, піднявши підборіддя.

–Татку, ні. Ви – смертні! Наш ворог смерті не боїться зовсім! Це небезпечно.

–Ельга. Це – наш дім, наше королівство. Я пройшов не одну війну. Я втратив батьків, але відсиджуватися, поки мої діти – моя гордість, захищаються... я не стану.

–І я не стану.– відповіла Аделайн.

–Мамо!

–Ні. Ваш батько має рацію. Ми будемо поруч, скільки вистачить сил, але ми не залишимо вас.

Ельга важко зітхнула, Ельгорт узяв сестру за руку.

–Ми всі намагалися відмовити їх. Але, сама розумієш... Це війна всього Ґотліна, вони не пробачать собі перебування в безпеці. Ліс по деревцю відберуть, але дійдуть до поля бою.

–І ти вважаєш, що ми маємо право дозволити їм померти?! – крикнула вона.

–Я вважаю, що ми не маємо права їм щось забороняти. – спокійно відповів він.

Те, як легко Ельгорт змирився з рішенням батьків, вражало Ельгу, але рішучість, з якою двоє немолодих людей стояли поруч, виблискуючи старовинними обладунками на сонці, вселяла думку про непохитність їхнього вибору.

–Отже... нам час... – важко зітхнула Ельга.

–Зачекайте ще одного бійця. – крикнув Джим, підійшовши ближче. – Чи, вирішили цей славний подвиг приписати тільки собі?– він грайливо підкинув брову.

–Що ж сталось? – саркастично запитала Ельга. –Тобі, диван тисне?

–Обміркував твої слова, величносте. – зрівнявшись із нею, сказав Джим.– Я не можу залишити всіх, хто зараз бореться.

–Герой воскрес? – запитала вона.

–Не завдяки поцілунку істинної любові, але все ж... –він знизав плечима.–Занадто довго я стояв осторонь.

–Рада, що схаменувся.– Ельга повернулася, глянувши на свою армію. – Що ж... тоді в дорогу?

Вони перемістилися на острівець руїн. Пітер виглянув з урвища.

–А ми не можемо просто наслати якесь прокляття на них, не спускаючись униз?

–Мортленів не вбити в землі, звідти вони черпають силу. –відповіла Гаала.

–Тоді їх потрібно перетягнути на повітря.–зрозумів Найджел.

–Може спрацювати.– погодився Пітер.

–Тоді, давайте перенесемо їх. – запропонував Галеон.– Гаало, розвій туман.