Читати книгу - "Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее"

лізуть у політику. Якби у них були гроші, кажуть вони, то покинули б неосвічену Південну Африку і перебралися б назавжди на Монмартр або на Балеарські острови.

Поль і Елінор узяли його на один з таких вечорів, який відбувався в бунгало на Кліфтон-біч. Сестра Елінор, ота неврівноважена, про яку йому розповідали, теж серед товариства. За словами Поля, вона має зв’язок із власником бунгало, червонолицим чоловіком, що пише для «Саре Times».

Сестру звати Жаклін. Вона вища за Елінор, має не такі витончені риси, але однаково гарна. Вона повна нервової енергії, курить безперестану, жестикулює під час розмови. Джон підійшов до неї. Жаклін не така в’їдлива, як Елінор, і він відчув полегкість. Уїдливі люди бентежать його. Він підозрює, що поза його плечима вони глузують із нього.

Жаклін пропонує прогулятися берегом. Рука в руку (як це сталося?) в місячному сяєві вони йдуть уздовж берега. В закритому місці серед скель вона обертається до нього, видовжує і підставляє свої губи.

Він відповідає, але непокоїться. Куди це приведе? Досі він ще не кохався з жінкою, старшою від себе. А що як він не відповідає стандартові?

Але веде, як він з’ясовує, до самого кінця. Не опираючись, він іде слідом, старається з усієї сили, виконує акт і навіть удає наприкінці, ніби був у захваті.

Насправді захвату він не відчув. І то не тільки через пісок, що налізає всюди: адже є ще й докучливе запитання, чому ця жінка, якої раніше він ніколи не бачив, віддалася йому? Невже можна повірити, що під час звичайної розмови вона розпізнала таємне полум’я, яке бурхає в ньому, полум’я, яке позначає його як художника? А може, вона просто німфоманка, і саме про це делікатно застерігав його Поль, кажучи, що Жаклін «ходить на терапію»?

У сексі він не зовсім неосвічений. Якщо чоловік не отримав насолоди від акту кохання, тоді й жінка не отримала її — про це він знає, це одне з правил сексу. Але що відбувається потім між чоловіком і жінкою, які зазнали невдачі в цій грі? Чи неодмінно вони згадуватимуть свою невдачу, коли зустрінуться ще раз, і бентежитимуться?

Уже пізно, ніч холоднішає. Вони мовчки одягаються й повертаються до бунгало, де вечірка вже починає розходитись. Жаклін бере свої туфлі й сумочку.

— На добраніч, — каже вона господареві й цілує його в щоку.

— Ти їдеш? — запитує він.

— Так, відвезу Джона додому.

Господар анітрохи не здивувався.

— Що ж, добре провести час, — каже він. — Вам обом.

Жаклін — медсестра. Джон ніколи не знався з медсестрами раніше, але існує поширена думка, що, працюючи серед хворих та вмирущих і допомагаючи їм справляти фізичні потреби, медсестри починають цинічно ставитися до моралі. Студенти-медики чекають миті, коли підуть на нічні зміни в лікарні. Медсестри зголодніли за сексом, запевняють вони. Вони злягаються будь-де й будь-коли.

Жаклін, проте, — не звичайна медсестра. Вона медсестра з «Guy’s», поквапилась повідомити жінка, вчилася акушерства в лікарні «Guy’s» у Лондоні. На грудях блузки з червоними нашивками на погонах вона носить невеличкий бронзовий значок — шолом і рукавицю з гаслом «Per Ardua» («Через труднощі»). Вона працює не в публічній лікарні «Ґрут-Шур», а в приватній клініці, де вища платня.

Через два дні після події на Кліфтон-біч Джон дзвонить у двері сестринського гуртожитку. Жаклін чекає його у вестибюлі, вбрана для прогулянки, і вони одразу ж виходять. У горішніх вікнах схилилися вниз обличчя, спостерігаючи сцену, і він розуміє, що решта сестер пильно вивчає його. Він надто юний, вочевидь надто юний для тридцятирічної жінки, а в поношеному вбранні, без автомобіля — безперечно, не така вже велика здобич.

За тиждень Жаклін покинула сестринський гуртожиток і перебралася в його квартиру. Озираючись назад, Джон не пригадує, що запрошував її, він просто не чинив опору.

Доти він ніколи ні з ким не жив і, звичайно, не жив із жінкою, з коханкою. Він змалку мав окрему кімнату з дверима, які замикалися. А квартира в Моубреї складається з єдиної довгої кімнати з дверима біля входу, що ведуть до кухні і ванни. Як він виживатиме тут?

Джон намагається бути гостинним зі своєю несподіваною новою подружкою, намагається дати їй місце. Але за кілька днів уже починає обурюватися безладдям шухляд і валіз, розкиданим усюди одягом, хаосом у ванні. Він боїться дирчання скутера, яке повідомляє, що Жаклін повертається з денної зміни. Вони й далі кохаються, але між ними стає дедалі більше тиші, він сидить за столом і вдає, ніби заглибився в книжки, а вона, знехтувана, тиняється, зітхає й курить сигарету за сигаретою.

Зітхає вона багато. Саме в цьому виявляється її невроз, якщо це справді невроз: у зітханнях, чутті виснаженості, а іноді в безгучному плачі. Енергія, сміх і сміливість їхньої першої зустрічі звелися нінащо. Веселощі тієї ночі, здається, були лише розривом у хмаровинні мороку, то був, можливо, ефект алкоголю чи навіть ролі, яку прибрала собі Жаклін.

Вони сплять разом у ліжку, призначеному для одного. В ліжку Жаклін без упину розповідає про чоловіків, які скористалися нею, про терапевтів, які намагалися запанувати над її розумом і перетворити її в свою маріонетку. Невже й він — один з цих чоловіків, запитує себе Джон. Невже він використовує її? І чи є якийсь інший чоловік, якому вона скаржиться на нього? Він засинає, коли вона ще говорить, і прокидається вранці виснажений.

Жаклін, за всіма стандартами — приваблива жінка, набагато привабливіша, набагато розвиненіша, набагато досвідченіша, ніж він заслуговує. Щира правда полягає в тому, що, якби не суперництво між сестрами-близнючками, вона б не ділила з ним ліжко. Він — пішак у грі, в яку грають сестри, грі, що набагато передує його появі на сцені, тут він не має ніяких ілюзій. Але він той, кому поталанило, він не може сумніватися у своєму щасті. Адже він поділяє квартиру з жінкою, на десять років старшою від нього, досвідченою жінкою, що під час своєї праці в лікарні «Guy’s» спала (каже вона) з англійцями, французами, італійцями і навіть одним персом. Якщо він не може претендувати, мовляв, його кохають задля нього самого, то принаймні має шанс розширити свою освіту в царині еротики.

Такі його надії. Але після дванадцятигодинної зміни в приватній клініці, а потім вечері з цвітної капусти в білому соусі та вечора понурої тиші Жаклін не схильна бути щедрою на свої принади. Якщо вона обіймає його, то недбало: адже якщо не задля сексу двоє незнайомців учепилися одне в одного в такому обмеженому