Читати книгу - "Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що ти настільки пов'язана зі Святим Королем, що він вирішив нацькувати на мене всіх підряд, — спокійно промовив Велс, а я мало не вдавилась смачним шматочком макаронів. — Бачу, ти теж не очікувала такого повороту...? Як же ти собі взагалі це все уявляла, Есміно?
— Я...? — відкашлювалась, ковтаючи повітря від несподіванки. Запивши кавою їжу. котра встала в горлі, я перевела погляд на викрадача й абсолютно чесно промовила: — Я взагалі не уявляла, що маніяк захоче зі мною поговорити перед тим, як вбити. І ще більше не уявляла, що ним опиниться той, хто люб'язно підвіз мене до слідчого відділу коли побачив мої збиті коліна. Якось не такими я собі уявляла вбивць.
— Я не вбивця, — байдуже промовив Велс, поїдаючи вечерю. — Я скульптор. А от хто ти така, що на мене відкрили полювання навіть свої...?
— Свої? Вас багато? — схопилася за слова, сподіваючись вивідати перед смертю якомога більше інформації. Мою пам’ять стерти так легко не вийде, тому я могла розраховувати принаймні на помсту у Забутті. — Скільки вас?
— Так навіть цікавіше, правда? — хитро примружився чоловік, вдивляючись в мене очима та не збираючись нічого розповідати. — Схоже, ти не знаєш, в яку гру тебе втягнув Святий Король. Навіть не знаєш хто він... а це означає, що...
— Що було б непогано перед смертю дізнатися, про кого ти говориш, — перебила його. Мені дуже не подобалось, що хтось втягнув мене у свої ігри та забув про це повідомити. — Не хочеш розказати, хто це? І що ти збираєшся зі мною робити?
— О, бачу вечеря пішла тобі на користь, — розсміявся Велс, підпираючи щоку долонею. В чорних очах з’явилися блискітки від тепла. — Шкода, що це нічого не змінить, так…? Тобі доведеться ще трохи побути тут, доки я не виясню, наскільки ти дорогоцінна монета. То ж доїдай свою вечерю та забирайся назад на ліжко.
— Знову заморозиш мене…? — холодніше запитала, намагаючись зрозуміти, що ж мене чекає далі. — А потім що…?
— А потім спробую зрозуміти, як мені повернути моє та втекти із цього пропащого міста.
— А я? — уточнила, забираючись назад на ліжко. Якщо я знову просплю пів дня, то краще було б зробити це з комфортом і заплющеними очима. Хоч не так погано буде потім.
— Нічого особистого, Есміно, але для статуї ти виглядаєш занадто мертвою. Ніякої естетики. Можливо іншим разом.
— То я заручник? — поцікавилась, дивлячись, як він наближається в мій бік із ножем в руках.
— Краще, люба. Ти моя “Крижана королева” у цій грі. і я сподіваюся, що ти допоможеш мені виграти її.
Замерзлі пальці ледь торкнулися моєї щоки, підіймаючи очі угору. Мить, і блакитні блискітки зробили свою справу, заморожуючи моє тіло. Я навіть не встигла заплющити очі, перш ніж завмерти подібно до статуй, які тут повсюди знаходились. Не встигла і слова сказати чи попросити про наступний обід. Він просто холоднокровно зупинив рух у моїх венах, ні краплі не шкодуючи про вчинене. Але певно було щось людяне за цими неоновими блискітками, бо Велс на мить розвернувся до мене знову, провів пальцем вздовж щоки знову й обережно опустив мої повіки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута», після закриття браузера.