Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Ельга розплющила очі і обернулася на поклик. Її мати стояла біля дверей, тримаючи в руках сукню з синього оксамиту.

–Тобі недобре?

–Так, останнім часом докучає головний біль. В нас якесь свято?

–Ох, люба, від тебе як завжди нічого не приховаєш.– посміхнулась королева.– Сьогодні приїде граф, ти матимеш бездоганний вигляд у цій сукні.

–Навіщо це? – не зрозуміла Ельга.

–Він приїхав, щоб освідчитись. Влаштуємо заручини. – відповіла Аделайн.

–Що? – не розуміла вона.

Королева розклала сукню на ліжку Ельги й сіла поруч із донькою.

–Люба, це весілля вигідне обом сторонам. Королівство наше потребує нових земель і зв'язків, та й ми з батьком не молодіємо. У графа багато торгових угод з іншими королівствами. Це чудовий шанс!

–Шанс для нього. Не для нас. Ґотлін – Верховний Клан.– склала руки на грудях Ельга.

–Тим більше потребуємо симпатії сусідів, приєднуючи їхні землі до наших.

–Але ви... ви ж обіцяли мені, що видасте заміж тільки за моє справжнє кохання.

–Як знати, можливо, граф ним стане?

Ельга зііщулилась, примруживши очі. Біль бив дзвоном у голові, аж вуха позакладало.

–Доню?– королева торкнулась плеча Ельги.– Так болить?

–Не…Чіпай…Мене.– ледь видавила вона з себе.

Ельга стисла руки в кулаки і повільно розплющила очі. Кімната почала покриватися тонким льодом. Королева озирнулася і злякано глянула на доньку.

–Ельга, люба... Так треба.

–Ні! –крикнула вона, лід, що повз стінами, ніби вибухом відірвався і полетів у королеву гострими кілками.

Ельга втупилася на свої руки з острахом помітивши, що головний біль припинився, варто було магії покинути її тіло.

–Мамо?

Королева ухилилася, накривши голову руками. Дрібні уламки льоду посипалися підлогою біля її ніг, кілька виблискували у волоссі та на рукавах сукні. Аделайн повільно піднялася, злякано глянувши на доньку. Ельга бачила в цьому погляді страх, розчарування і навіть презирство, що горіло десь на дні зіниць. Королева вирівнялася, а потім, обтрусивши сукню, пішла до дверей.

–Мамо, мені так...– почала було Ельга.

Королева зупинила доньку жестом.

–Одягни сукню і спускайся.– рівним тоном наказала Аделайн, покинувши кімнату.

Ельга з жахом втупилася на шматки льоду, що лежали на підлозі. Вони були гострими, як кинджали, але тримаючи їх у руках, Ельга не відчувала їхнього холоду. Коли двері в покої зачинилися, Ельга знесилено опустилася на ліжко, вона схопила сукню, з силою кинувши її в стіну. За кілька хвилин внутрішньої боротьби, Ельга підняла оксамит, що лежав потворною купою на підлозі, і вдягла його. Вона встала біля дзеркала і втупилася на себе. Відображення розлютило її до такої міри, що дзеркало, вкрившись морозною кіркою, тріснуло і розсипалося. Вона ривком зірвала із себе сукню й одягла іншу. Вона була білою, з мереживним малюнком на ліфі без рукавів. Пишна спідниця з фатину робила її легкою, як хмаринка. Погладивши ніжну тканину, дівчина зловила себе на думці, що ця сукня, мабуть, єдиний приємний момент цього шаленого дня. Важко зітхнувши, Ельга покинула кімнату. Коли вона спустилася в тронну залу, обличчя її виражало пригнічений гнів, а руки були стиснуті в кулаки.

–Зірко!– посміхнувся Оматей.–Ти така вродлива.

Ельга видавила стриману посмішку, хоча гнів закіпав усередині. В голові знову розгорталась мігрень.

–Розумниця. –прошепотіла королева, повернувшись до гостя. – Графе Земський, це наша дочка Ельга.

Принцеса застигла на місці, помітивши графа. Молодий хлопець, ледь старший за неї був дуже вродливим. В пронизливо–блакитних очах блимали пустотливі чортики, у піднятих бровах і кривій усмішці повних губ натяк на флірт. О, так, граф був навіть дуже гарний собою. І Ельга відчула, як серце її защемило. Вона не могла зупинити рій хаотичних думок у голові й від того відчувала жар. Вона помітила, що графа, схоже, охоплюють ті самі думки, але він спробував приховати спантеличеність за пустощами, вклонившись Ельзі, він поцілував її руку.

–Радий нарешті познайомитися. – він наполегливо додав.– Ельго. – потім перевів погляд на Аделайн. – Ваша дочка справжня красуня, Ваша Величносте, дивлюсь на вас і розумію в кого.

–Дуже вдячна, графе. –королева глянула на Ельгу.– У нас для тебе новина, люба. У графа є сестра. І він видасть її за Ельгорта. У нас подвійне весілля.

Новина про розлуку з Ельгортом і його одруження розлютила принцесу, тяжкі спроби повернути самоконтроль, що був порушений маминим ранковим візитом тільки що розбились вщент. Головний біль заграв з новою силою, ніби кинжалами ріжучи очі та шию дівчини. Оматей усміхнено спілкувався із батьком Земського, королева реготала над жартами графа, а Ельга відчувала, як тремтить. Не в силах стримуватися, вона крикнула, відчувши поколювання в тілі, з її грудей вирвався крижаний вихор, заморозивши вікна, підлогу і ледь не торкнувшись людей. Граф закрив собою короля і королеву, вони всі опинилися під куполом, який був практично невидимим, але захищав від будь–якого удару ззовні. Тоді і стало зрозуміло, що граф теж  не з простих смертних. З задоволенням відчувши, що головний біль зник, Ельга задихнулась від полегшення, та тривало воно недовго, вона обернулася, в очах батьків стояв переляк.