Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 31 -

Даерон тримав листок зі списком чаклунів без ліцензії, які йому надав управляючий містом. Прізвищ було не так багато, як очікував капрал, та серед цього списку він зовсім не чекав, що побачить знайоме прізвище.

Адріан насупив брови, ще раз уважніше перечитуючи список який містив всього двадцять одне прізвище молодих чаклунів. З трьома, капрал вже був знайомий.

— При інших обставинах, я б дуже був радий тебе бачити, — сказав Адріан, проводячи рукою над  аркушем. Двадцять перше прізвище зітерлося так, мов його ніколи й не було на білому листку. — Так буде значно краще, якщо ти втрутишся, все значно ускладниться.

Даерон складає лист назад до конверта, і щойно він це робить, як двері кімнати відчиняються. Уайт виглядав стомленим, та скринька в його руках говорила про цілковиту готовність до паперової роботи і не лише. Адріан мав не менший ентузіазм щодо відбору, навіть більше, його цікавість мала особистий характер.

— Ти приніс чорний нефрит?

Адріан був не менше стомлений, день був насиченим, доручена місія не мала чітких обмежень в часі, та обом капралам хотілося як найскоріше покінчити й повернутися до столиці. Бажання не варто було озвучувати, це було зрозуміло й без слів.

— Обговоримо відбір.

Кімната яку мали ділити два капрали була комфортнішою за ті, які дістались їхнім підлеглим. Два окремих ліжка разом із тумбочками та шафами були відокремлені складчастою бамбуковою перегородкою, спільними лишалися –  купальня з туалетом, письмовий стіл зі стільцями які були розташовані біля самого вікна. Кімната мала мінімальні меблі, і цього було достатньо для ночівлі.

 Роувен посунув стілець і всівся за стіл, кладучи майже на центр скриньку з дорогоцінним нефритом. Чисті наготовлені аркуші та заправлені пера чорнилом були підготовлені Адріаном й лежали на краю стола.

— Список чаклунів без ліцензії віком від дев’ятнадцяти до двадцяти одного.

Адріан сів навпроти друга, кладучи конверт поруч зі скринькою.

— Пропоную відправити кожному потенційному учаснику, особисто листа із запрошенням на відбір, — Уайт відкрив листа зачитуючи прізвища. — Їх виявилося не так багато, як я розраховував.

Легке розчарування ковзнуло в очах Роувена. Він був майже впевненим в тому, що Сільсія була саме тою, кого йому навіть шукати не довелося. Її магічний потенціал бажав кращого, але те що Роувен відчував, зовсім не сходилося з тим, що мала Аберхат.

«Вона точно та, хто мені потрібна. Нефрит це підтвердить…має підтвертиди! Я розраховував на більшу кількість учасників. В натовпі було б набагато простіше приховати тебе», — думав Уайт, переглядаючи список прізвищ знову.

— Я візьму це на себе, — Даерон взяв перо та білі аркуші, і майже відразу почав писати запрошення. — Ставлю офіційну печатку. Навіть якщо бажання не виникне брати участь у відборі, вони зобов’язані підкоритися королю і з’явитися.

— Так, — кивнув Роувен головою в знак підтвердження словам друга, який мав рацію. Не всі чаклуни прагнули вступати до гільдій і бути військовою силою для королівства, але закон вимагав, і люд мав коритися. — Їх всього двадцять, тому чорний нефрит покаже кому справді варто брати участь в цьому відборі.

— За всім буде наглядати професор Дукенс?! — Адріан відклав лист в бік, беручи новий. — З ним не потрібно узгоджувати відбір?

— Все, що від нього потрібно – це спостереження за чаклунами, його пильним професорським оком. Бертрам проведе з ними кілька занять, а потім закріпить практикою. В кінці проведе щось на кшталт екзамену,  де виставить їм бали. Не певен, що це нащось впливатиме, але його присутність скоріше формальність аніж справді допомога.

— Дукенс у своєму репертуарі. Він до речі пішов шукати кімнату де інде, тут йому умови не відповідні.

— Його справа, — холодно відповів Уайт беручи до рук перо й аркуш. — За планом в нас спочатку перевірка нефритом, далі можна вписати Дукенса з його лекціями, — Уайт швидко написав два пункти. — Далі пропоную перевірити їхню витривалість, — останнє він не став писати, очікуючи відповіді Адріана.

— Хочеш щось подібне, через що проходять в гільдії на першому етапі?

— Так. Всі вони потенційні претенденти. То чому б не використати це.

— Підтримую. Тоді пропоную влаштувати перевірку на сміливість.

— Записую, — прокоментував Роувен. — Завершити випробування класикою.

— Бій із супротивником, — всміхнувся Адріан. — Це справді класика всіх відборів.

Даерон із теплом згадує шкільні роки й академію, де його одвічним супротивником був Роувен. Вони змагалися завжди пліч-о-пліч, в підлітковому віці це було більш емоційно, та чим більше часу минало, тим більше зникало бажання довести хто з них був сильнішим.

— П’ять етапів випробування цілком достатньо, щоб виявити хто нам потрібен.

— Роу, для протоколу так, але гадаю нам все буде зрозуміло після першого випробування. На моїй пам’яті перевірка нефритом ще жодного разу не підводила нікого, — кладучи останній написаний аркуш, сказав Даерон. — Ти виключення, — швидко додав він, дивлячись на ліву руку друга, яка була в шкіряній шкарпетці.

— Та-а-ак, я виключення з виключень.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍