Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

Бен: Ми в аеропорту, скоро вилітаємо.

Шулам: Буду чекати. Який готель?

На перший погляд здавалося, що Бен просто знайшов собі милу дівчину, з якою вирішив завести стосунки. Хто я такий, щоб засуджувати! Звісно, варто було б підписати кілька паперів, але в іншому — хай собі живуть і кохають одне одного. Але смикана поведінка Бена буквально кричала мені: усе не так просто.

Бен: Оушн В’ю, я домовився з менеджером, щоб дав 215 кімнату.

Шулам: З готелю навпроти точно доступ буде?

Бен: Якщо не буде, не заплатиш.

Шулам: Мені треба знати точно, Бене.

Бен: Так, буде. Я залишу штори відкритими.

Усередині все похолоділо. Здається, Бен домовлявся з папараці про нелегальне знімання. Незадовго до нещасного випадку я скаржився йому, що мої знімки то сплячого, то з душу, постійно потрапляють в Інтернет. Він тільки віджартовувався, що в наш час зі штучним інтелектом можливо все.

Ось тільки таку підставу мені організував зовсім не штучний інтелект, а цілком собі людський. А називав мене своїм найкращим другом.

На душі стало зовсім гидко, і я поспішив повернутися до Асі. Попросити її допомогти? Ревнивець усередині мене протестував цьому так затято, що парочка нефотошоплених фото перестала здаватися трагедією. На відміну від втрати довіри до друга.

Повернуся в тіло, перш за все — звільню.